Все, що ми уявляємо як світло

Все, що ми уявляємо як світло
англ. All We Imagine as Light
Постер фільму
Жанр	драматичний фільм
Режисер	Паял Кападія
Продюсер	Томас Гакім Жул'єн Графф
Сценарист	Паял Кападія
У головних ролях	Кані Кусруті Дів'я Прабха Чхая Кадам Хрідху Харун
Оператор	Ранабір Дас
Композитор	Topshe Емахой Цегє-Маріам Гебру
Монтаж	Клеман Пінто
Кінокомпанія	Petit Chaos Chalk & Cheese BALDR Film Les Films Fauves Another Birth Pulpa Films Arte France Cinéma
Дистриб'ютор	Condor Distribution (Франція) Spirit Media (Індія) September Film (Нідерланди)
Тривалість	115 хвилин
Мова	Малаялам Гінді Маратхі
Країна	Франція Індія Нідерланди Люксембург Італія
Дата виходу	23 травня 2024 (Канни) 21 вересня 2024 (Індія) 2 жовтня 2024 (Франція)
Касові збори	$3.2 мільйони[1]
IMDb	ID 32086077
Все, що ми уявляємо як світло у Вікісховищі

Все, що ми уявляємо як світло (англ. All We Imagine as Light) — індійський драматичний фільм 2024 року, сценаристки і режисерки Паял Кападії. У ролях — Кані Кусруті, Дів'я Прабха, Чхая Кадам і Грідху Харун. Це міжнародне спільне виробництво компаній з Франції, Індії, Нідерландів, Люксембургу та Італії.

Світова прем'єра фільму відбулася в основному конкурсі 77-го Каннського кінофестивалю 23 травня 2024 року, де він був номінований на « Золоту пальмову гілку» та отримав Гран-прі^[2][3]. Це був перший фільм з Індії, який змагався в основному конкурсі після Swaham у 1994 році.

21 вересня 2024 року він був випущений в обмежений прокат в штаті Керала, Індія^[4], а 29 листопада 2024 року, після схвальних відгуків, був випущений в міжнародний прокат^[5]. Він очолив опитування Sight & Sound за найкращий фільм 2024 року та був названий одним із п'яти найкращих міжнародних фільмів 2024 року Національною радою кінокритиків США^[6][7]. На 82-й церемонії вручення премії «Золотий глобус» фільм отримав дві номінації: за найкращий фільм іноземною мовою та найкраща режисерська робота, проте у жодній не переміг^[8]. Він також був номінований на премію BAFTA як найкращий фільм не англійською мовою.

Прабха та Ану — малаяльські медсестри, які живуть разом у Мумбаї. Прабха скромна і замкнена. У неї є чоловік, який живе в Німеччині — він поїхав з Індії через кілька днів після одруження. Він не дзвонив їй більше року. Ану більш компанійська, у неї роман із мусульманином на ім'я Шиаз, який вона приховує від сусідки^[9]. Одного разу Прабха та Ану отримують сучасну рисоварку від невідомого відправника; плита виготовлена в Німеччині. Лікар Манодж намагається залицятися до Прабхи, але вона зупиняє його спроби, посилаючись на те що вона вже в шлюбі.

Прабха намагається допомогти Парваті, яка працює в лікарні на кухні, боротися з жадібним будівельником, який хоче знести будинок Парваті, щоб побудувати хмарочос, проте жінки не досягають успіху. Не маючи можливості довести свою правоту, Парваті вирішує залишити роботу та повернутися до свого села в Ратнагірі. Прабха та Ану подорожують з нею, щоб допомогти їй переїхати.

Без відома Прабхи та Парваті Шиаз слідував за Ану. Вони таємно зустрічаються, про що дізнається Прабха. Пізніше вони займаються сексом. Тим часом Прабха рятує чоловіка середнього віку від утоплення, реанімуючи його за допомогою серцево-легеневої реанімації. Поки він чекає місцевого лікаря, Прабха прибирає та доглядає за ним. Мешканці села думають що він — чоловік Прабхи. Вона намагається пояснити що це не так, але через деякий час між нею і чоловіком починається розмова, яка виглядає так ніби вони дійсно одружені. Він просить вибачення за те, що покинув її, але вона каже йому, що більше ніколи його бачити не хоче. Немає прямих вказівок, чи ця розмова відбувається в реальності, чи в уяві Прабхи.

Пізно ввечері, сидячи в кафе на пляжі, Прабха просить здивовану Ану запросити Шиаза посидіти з нею та Парваті. Усі вони весело балакають, а вогні кафе сяють над ними.

Фільм загалом отримав хороші відгуки від глядачів і критиків. На агрегаторі Rotten Tomatoes його оцінка від критиків становить 100 %, і 68 % від глядачів^[10]. Variety у своїй рецензії зазначає, що для молодих індійців фільм дуже відгукнувся, оскільки теми вимушених переїздів і "родин по вибору"^[en][11]. За словами режисерки, стрічка підкреслює специфічні для Індії сторони у таких загальнолюдських проблемах як соціальна і гендерна нерівність, оскільки жінки в Індії, навіть досягнувши фінансової самодостатності знаходяться під значним суспільним тиском щодо того, з ким вони можуть або не можуть мати романтичні стосунки. Також, всеприсутність у стрічці Мумбаї, духом якого вона просякнута, є важливим елементом фільму^[12]. Інші критики підкреслюють теми самотності у великому місті та постійної нестабільності в житті^[13]. Фільм отримав гран-прі на каннському кінофестивалі, а пізніше ще багато нагород на кінофестивалях по всьому світу (в тому числі на київському кінофестивалі «Молодість») а також був номінований на «Золотий глобус», проте не був номінований на Оскар ні від Франції (він потрапив в шорт-ліст оскарівського комітету, проте замість нього була висунута «Емілія Перес») ні від Індії (був висунутий фільм «Загублені жінки»). Критики стверджують, що причиною того що не зважаючи на широкий міжнародний успіх «Все, що ми уявляємо…» була вибрана інша стрічка міг бути особистий вплив Мукеша Амбані, найбагатшої людини в Індії і продюсера «Загублених жінок». Хоча загалом індійський оскарівський комітет схильний обирати фільми, більш популярні в самій Індії, а не світові інді-хіти^[14].

• Кані Кусруті — Прабха
• Дів'я Прабха — Ану
• Чхая Кадам — Парваті
• Грідху Харун — Шиаз
• Азіз Недумангад — лікар Манодж
• Тінтумол Джозеф — медсестра Шанет
• Ананд Самі — утопленик

• Все, що ми уявляємо як світло на сайті IMDb (англ.)
• All We Imagine as Light at Letterboxd