Джо Фрімен

Джо Фрімен
Народилася	26 серпня 1945(1945-08-26)[1][2] (79 років)  Атланта[3]
Країна	США
Діяльність	політологиня, феміністка, письменниця і адвокат
Alma mater	Чиказький університет, Університет Каліфорнії (Берклі) і New York University School of Lawd
Знання мов	англійська
Magnum opus	The Tyranny of Structurelessnessd
IMDb	ID 6950207
Сайт	jofreeman.com
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Джо Фрімен (англ. Jo Freeman, нар. 26 серпня 1945(19450826)), псевдонім Joreen — американська дослідниця, феміністка, письменниця й адвокатка. Активістка руху за громадянські права та одна з перших організаторок американського феміністичного руху 1960-х років.

Народилася в Атланті у 1945 році. Її мати була з Гамільтона і служила під час Другої Світової війни першою лейтенанткою у жіночому армійському корпусі, дислокованому в Англії. Незабаром після народження Джо мати переїхала в Лос-Анджелес, де викладала в середній школі.

Закінчила середню школу в 1961 році^[4], 1965 року здобула ступінь бакалавра з політичних наук у Каліфорнійського університету в Берклі.

Під час навчання в університеті була активісткою «Молодих демократів Америки»^[en] (молодіжна організація Демократичної партії США та студентської організації «SLATE»^[en][5]. За участь у демонстраціях її двічі заарештовували в березні та квітні 1964 року. Виправдана в першому суді та засуджена в другому, на п'ятнадцять діб^[6][7].

Після закінчення університету Фрімен приєдналася до літнього проєкту SCOPE Конференції християнських лідерів Півдня^[en], протягом наступних років продовжувала брати участь у русі за громадянські права в Алабамі та Міссісіпі, за що провела кілька днів у в'язницях обох штатів. З 1966 року працювала політичною журналісткою в різних виданнях^[8][9][10]

1968 року вступила до аспірантури в Чиказький університет, де 1973 року здобула ступінь доктора філософії з політичних наук.

Завдяки своїй творчості Фрімен запрошували виступити в багатьох коледжах та університетах, переважно на Середньому Заході. В 1970 і 1971 роках подорожувала влітку автостопом Європою, поширюючи феміністичну літературу та читаючи іноді лекції, зокрема в університеті Осло^[11].

Перш ніж отримати докторський ступінь, викладала чотири роки в Університеті штату Нью-Йорк. Потім провела два роки у Вашингтоні, округ Колумбія як співробітниця інституту Брукінгса, згодом була співробітницею Асоціації політичних наук США^[12]. Зі зростанням інтересу до публічної політичної діяльності Фрімен їй не вдалося знайти штатну посаду в наукових установах.

Вирішила вивчати право після того, як їй запропонували стипендію в Школі права Нью-Йоркського університету. Здобула диплом в 1982 році і наступного року стала адвокаткою.^[13]

Під псевдонімом «Joreen» була авторкою чотирьох класичних феміністичних текстів, у яких аналізувала свій досвід участі у жіночому русі. Найвідомішим із них є «Тиранія безструктурності»^[14][15], перекладений десятками мов. У ньому Фрімен стверджувала, що не існує безструктурних груп; у випадках, коли активіст(к)и відмовляються від формальної структури у своїй організації, покладаючись на принципи безлідерності, виникає неформальна структура, і стосунки влади всередині групи стають замаскованими та прихованими. З розширенням руху «безструктурність» стає перепоною для ефективної діяльності та може призводити до ще більшої авторитарності та безвідповідальності в організаціях, ніж формальна бюрократична структура.

Менш відомими текстами Фрімен є «BITCH Manifesto»^[16], «Trashing: The Dark Side of Sisterhood»^[17] та «51 Percent Minority Group: A Statistical Essay», опублікований у антології «Сестринство могутнє: Антологія творів жіночого визвольного руху» за редакції Робін Морган.^[18]

У своїй дисертації Фрімен аналізувала дві гілки жіночого руху і стверджувала, що їх розділяли більше приналежність до різних поколінь і досвід, ніж ідеологія. Представниці «молодшої гілки» починали громадську діяльність в русі за громадянські права, антивоєнному, та студентському активізмі нових лівих. Представниці «старшої гілки» були членкинями або співпрацювали з Президентською комісією зі становища жінок^[en] та іншими державними комісіями^[19]. Книга Фрімен «Політика звільнення жінок», видана 1975 року на основі дисертації, здобула премію Американської асоціації політичних наук за найкращу наукову роботу про роль жінок у політиці.

Протягом багатьох років вела приватну практику в Брукліні, як адвокатка для активісток феміністичного руху.

Знімалася у фільмі про історію феміністичного руху «Вона красива, коли зла».^[20][21]

• The Politics of Women's Liberation: A Case Study of an Emerging Social Movement and Its Relation to the Policy Process (Longman, 1975; iUniverse, 2000). ISBN 978-0-595-08899-7
• Women: A Feminist Perspective, editor (Mayfield, 1975, 1979, 1984, 1989, 1995). ISBN 1-55934-111-4
• Social Movements of the Sixties and Seventies, editor (Longman, 1983). ISBN 0-582-28091-5
• Waves of Protest: Social Movements Since the Sixties, editor with Victoria Johnson (Rowman & Littlefield, 1999). ISBN 0-8476-8747-3
• A Room at a Time: How Women Entered Party Politics (Rowman & Littlefield, 2000). ISBN 0-8476-9804-1
• At Berkeley in the Sixties: The Education of an Activist, 1961–1965 (Indiana University Press, 2004). ISBN 0-253-34283-X
• We Will Be Heard: Women's Struggles for Political Power in the United States (Rowman & Littlefield, 2008). ISBN 978-0-7425-5608-9

• Тиранія безструктурності [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Спільне. — 7.09.2012.

• Firestone, Shulamith, and Anne Koedt, eds. Notes from the Second Year. 1970.
• Freeman, Jo. At Berkeley in the Sixties: The Education of an Activist, 1961–1965. Indiana University Press, 2004.
• Freeman, Jo, "On the Origins of the Women's Liberation Movement from a Strictly Personal Perspective," in The Feminist Memoir Project, ed. by Rachel Blau DuPlessis and Ann Snitow. New York: Three Rivers Press, 1998, pp. 171–196.
• Heirich, Max. The Beginning: Berkeley, 1964. Columbia University Press, 1970.
• Lønnå, Elisabeth. Stolthet og Kvinnekamp: Norsk Kinnesakforenings Historie Fra 1913. Oslo, Norway: Gyldendal Norsk Forlag, 1996.
• Scanlon, Jennifer. "Jo Freeman." Significant Contemporary American Feminists: A Biographical Sourcebook. Greenwood Press, 1999, pp. 104–110.

• Jo Freeman's website [Архівовано 7 липня 2017 у Wayback Machine.]