Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович

Порфирій Дмитрович Жалко-Титаренко
Народження	6 березня 1881(1881-03-06)  Мерефа, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	10 грудня 1949(1949-12-10) (68 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  Українська Держава  СРСР
Навчання	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Діяльність	художник
Працівник	Варшавська політехніка
Член	Національна спілка художників України

Порфирій Дмитрович Жалко́-Титаре́нко (нар. 6 березня 1881, Мерефа — пом. 10 грудня 1949, Київ) — український радянський живописець, графік; член Асоціації художників Червоної України в 1920-ті роки та Спілки художників України з 1945 року. Батько мікробіолога Валентина Жалко-Титаренка.

Народився 22 лютого [6 березня] 1881(18810306) року в селі Мерефі (тепер місто Харківської області, Україна). Вчився у Пензенському художньому училищі, у 1905—1906 роках — у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв в Петербурзі (майстерня Іллі Рєпіна). У 1906—1914 роках викладав у Варшавському політехнічному інституті, одночасно у художній школі та реальному училищі; у 1915—1919 роках викладав на вищих жіночих курсах в Москві. Багато подорожував (відвідав Німеччину, Італію, Велику Британію та інші країни).

З 1919 року у Києві, брав участь у оформленні міста до першотравневих свят. У 1919–1922 роках працював художником студії агітплакатів Політичного управління Червоної Армії; у 1922–1928 роках — викладач малюнку політехнічного інституту; у 1928–1930 роках — викладач нарисної геометрії інституту народного господарства; у 1930–1941 роках — доцент Київського хіміко-технологічного інституту; з 1944 року — професор Київського інженерно-будівельного інституту, завідувач кафедрою.

Помер 10 грудня 1949 року у Києві.

Автор портретів, пейзажів, жанрових картин в імпресіоністській манері, біля 50 кіноплакатів на замовлення Всеукраїнського фотокіноуправління, оформлення книг і театральних вистав. Серед робіт:

• «Падіння Новгородського віча» (1906);
• «Єва» (1907);
• «Японська мелодія» (1907, Національний музей у Варшаві);
• «Бабине літо» (1908);
• «Пробудження» (1909);
• «Фавн та жінка» (1911);
• «Парк у Лазенках» (1913, олія);
• «Фавн та юнак» (1916, олія);
• «Наступ Червоних військ на Варшаву» (1920);
• «Портрет Г. І. Петровського» (акварель);
• «Портрет професора Тартаковського» (1941, пастель);
• «Фізкультурниця» (1941, олія);
• «Святий Миколай-чудотворець» (1942);
• «Натюрморт» (1946);
• «Урожай» (1947, етюд, олія).

Брав участь у міських та зарубіжних мистецьких виставках з 1912 року.

Окремі роботи зберігаються у Київському, Луганському, Харківському художніх музеях, Національних музеях у Варшаві та Кракові, Музеї Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.

• Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 82—83.;
• Жалко-Титаренко, Порфирий Дмитриевич // «Художники народов СССР». Биобиблиографический словарь. — Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінка 85. (рос.);
• Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович //Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 242 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 238 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Сагайдак О. С. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.;
• Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 45. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-5467-23-4.