Какаду філіппінський

?Какаду філіппінський
	; Какаду філіппінський, Палаван, Індонезія
Охоронний статус
	; На межі зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Підтип:	Черепні (Craniata);
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata);
—	Зауропсиди (Sauropsida);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes);
Родина:	Какадові (Cacatuidae);
Підродина:	Какадні (Cacatuinae);
Рід:	Какаду (Cacatua);
Вид:	Какаду філіппінський;
Біноміальна назва
	Cacatua haematuropygia; (P.L.S. Müller, 1776)
Посилання
Вікісховище:	Cacatua haematuropygia
Віківиди:	Cacatua haematuropygia
EOL:	45516622
ITIS:	554843
МСОП:	22684795
NCBI:	141837

Какаду філіппінський^[1] (Cacatua haematuropygia) — зникаючий вид папуг, що є ендеміком Філіппін.

Опис

Оперення біле з червоним наконечником на хвості. Він досягає 12 см в довжину і має розмах крил 21,5 см.

Розповсюдження і статус

Філіппінські какаду раніше були широко поширені на всіх великих і безлічі дрібних островів Філіппін, за винятком північного і центрального Лусону. На початку 1990-х років загальна популяція оцінювалася в 1000-4000 птахів, однак, до 2008 року була зменшена до, ймовірно, менше, ніж 1000. Тепер ізольовані популяції існують на островах Палаван, Тавітаві, Мінданао і Масбате. На Палавані працює фонд по збереженню Філіппінського какаду з 1998 року.

Цей птах під загрозою зникнення. Популяція різко скоротилася у зв'язку з незаконним виловом птахів. Висока ціна за птахів (близько 160$ в Манілі в 1997 році) сприяє браконьєрству. Іншими факторами є втрата середовища проживання і переслідування, боротьба з сільськогосподарськими шкідниками.

Поведінка

Філіппінські какаду є соціальним видом, що збираються в галасливі групи, але під час шлюбного сезону, з березня по липень, пари живуть окремо від стада.

Вони живляться насінням, і, в меншій мірі, фруктами, квітами і нектаром. Цей вид може живитись також рисом і кукурудзою, отже, стає сільськогосподарським шкідником.

Примітки

↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

Peter and Indira Lacerna Widmann. «The cockatoo and the community: ten years of Philippine Cockatoo Conservation Programme.» BirdingAsia 10 (2008): 23-29.
Katala Foundation Inc. [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Птахи, що розмовляють^{[недоступне посилання з липня 2019]}
ARKive (англ.)