Ліщинер Михайло Іванович

Ліщинер Михайло Іванович
Ліщинер Михайло Іванович
Народження	23 квітня 1912 ; Тирасполь, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	29 жовтня 1992 (80 років)
	Львів, Україна
Поховання	Янівський цвинтар
Країна	Російська імперія; СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Кам'янець-Подільська художньо-промислова школа (1930) і Київський державний художній інститут (1941)
Вчитель	Волокидін Павло Гаврилович
Діяльність	художник
Відомі учні	Холоменюк Іван Олександрович
Працівник	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Михайло Іванович Ліщи́нер (нар. 23 квітня 1912, Тирасполь — пом. 29 жовтня 1992, Львів) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1940-х років.

Біографія

Народився 23 квітня 1912 року в місті Тирасполі (нині Молдова). 1931 року закінчив Кам'янець-Подільську художньо-промислову школу; 1941 року — Київський художній інститут, де був учнем Павла Волокидіна. Брав участь у Німецько-радянській війні, служив у саперних частинах. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985 року)^[1].

Упродовж 1947—1954 років викладав на кафедрі живопису Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. У 1954—1972 роках працював у Художньому фонді, потім на творчій роботі. Мешкав у Львові в будинку на проспекті Леніна, № 41, квартира № 32. Помер у Львові 29 жовтня 1992 року. Похований у Львові на Янівському цвинтарі.

Творчість

Працював в галузі станкового та монументального живопису. Створював портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні композиції, настінні розписи. Серед робіт:

«Спомин. Тут поховано серце Михайла Кутузова» (1947);
«Щастя» (1957);
«Натюрморт з оселедцем» (1959);
«Поети» (1966);
«Повернення» (1966);
«Біля дзеркала» (1968; 1980);
«Бережіть мир» (1969);
«Мелодія» (1970);
«Автопортрет» (1976; 1990);
«Дівчина з казки» (1981);
«Лихо пияцтва» (1981);
«Натюрморт із червоною рибкою» (1981);
«Натюрморт із квіткою» (1981);
«Евакуація» (1982);
«Циганка» (1984);
«Містечко» (1986);
«У сім'ї» (1986);
«Кераміка» (1987);
«Сон у зоряну ніч» (1988);
«Відпочинок» (1988);
«Дівчина» (1988);
«Цирк» (1989);
«Застілля» (1989);
«Блазень» (1989);
«Очікування» (1989);
«Натюрморт зі статуеткою» (1989);
«Пісня» (1989);
«Вечір» (1989);
«Шахісти» (1990);
«Індія» (1990);
«Побачення» (1990);
«Весілля» (1990);
«Мадонна» (1990);
«Силач» (1990);
«Павло Волокидін» (1990);
«Орнамент» (1990);
«Більярдист» (1990);
«Натюрморт із лимоном» (1992);

Співавтор серії розписів у Шевченківському залі Львівського університету — «Герої Шевченкових творів», «Минуле і сучасне українського народу» (обидві — 1960, разом із Петром Козіним, Віктором Никаноровим, Клавдією Ошевою, Веніаміном Сіпером, Юрієм Щербатенком, Олександром Сухоруковим).

Брав участь у республіканських виставках з 1947 року. Персональні виставки відбулися у Кишиневі у 1969 році, Львові у 1970, 1972, 1982, 1987, 1991 роках, посмертні — у Львові у 1993, 1997, 2004, 2009, 2011 роках, Києві у 2011 році, Хмельницькому у 2012 році.

Деякі роботи зберігаються у Львівській галереї мистецтв, Національному музеї у Львові, Хмельницькому художньому музеї (24 полотна, 11 з яких автор ще за життя подарував музею)^[2], Національному музеї образотворчого мистецтва Республіки Молдова у Кишиневі, а також у приватних колекціях України, Росії, США, Німеччини, Ізраїлю, Великої Британії^[2].