Мемет Севдіяр
Мемет Севдіяр (справжнє прізвище — Муєдінов (Муєдін); крим. Memet Sevdiyar (Muedin); 15 січня 1913, Сімферополь — 9 червня 1999, Нью-Йорк) — кримськотатарський письменник, журналіст. Головний редактор газети «Azat Kirim». Брат письменника Рустема Муєдіна. ЖиттєписНародився 15 січня 1913 року у Сімферополі[1]. Батько — Осман Муєдін, мати — Аніфе Ебубекір. Брат — письменник Рустем Муєдін (1919—2012). Сім'я проживала у Старому місті Сімферополя на вулиці Мінаретній[2][3]. Закінчив Сімферопольську школу-рушдіє, навчався у 13-й кримськотатарській школі. Вступив до Казанського архітектурного інституту, проте через фінансові труднощі закінчити його не зміг і повернувся на півострів. У Сімферополі навчався на вечірньому відділенні філологічного факультету Кримського педагогічного інституту, який закінчив у 1935 році[1][4]. У 1935 році його призвали до армії. Відслуживши два роки в армії, у 1937 році став завідувачем літературним відділом Кримського радіокомітету. На початку німецько-радянської війни знову призваний до армії[1]. Потрапив у полон, після чого повернувся на батьківщину, окуповану нацистами. У Сімферополі працював головним редактором колабораціоністської газети «Azat Kirim» («Вільний Крим»). Публікувався під псевдонімом Мемет Решат. За деякими даними співпрацював з підпільниками і партизанами[2][5]. Перед звільненням Криму радянською армією у 1944 році покинув півострів і переїхав спочатку до Румунії, а потім до Італії. Навчався на східному факультеті університету у Ватикані. У 1948 році переїхав до Туреччини. З 1957 року разом з іншими кримськими татарами видавав журнал «Kirim» («Крим»), вів рубрики «Народні епоси» і «Забуті портрети»[1][2]. У 1961 році Мемет Севдіяр переїхав до США. Брав участь у діяльності національно-культурного центру кримських татар і фонду «Крим». Публікував статті з проблем кримських татар у російськомовній газеті Нью-Йорка. Разом з фондом «Крим» брав участь у підготовці видань: «Numan Celebi Cihannin Hayati» («Життя Номана Челебіджихана») (1972), «Ташкентський процес» (1976), «А коли ми повернемося» (1977), «Шість днів» (1980), «У підпіллі можна зустріти тільки щурів …» (1981), «Нуман Челебі-Джіханнин шіірлері» («Вірші Номана Челебіджихана») (1984) і «Живий смолоскип» (1986). Також видав роботу «Етюди про етногенез кримських татар» і збірник віршів «Гурбет йолларинда» («Дорогами чужини»)[1]. Помер 9 липня 1999 року у Нью-Йорку[2]. У 2016 році «Земляцтво кримських татар» у Києві нагородило Севдіяра знаком «За заслуги перед кримськотатарським народом»[6]. Праці
Література
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
