Мужність

Му́жність (лат. Fortitudo) — одна з чеснот, що проявляється як моральна сила особи під час подолання нею власного страху. Також мужність часто виступає як здатність переносити страждання, включно з фізичним болем.

В античні часи

У період античності мужність розглядали як одну з чотирьох головних чеснот (разом із поміркованістю, мудрістю і справедливістю). На думку Арістотеля, мужність — це подолання страху смерті і готовність оплатити доброчесність поведінки ризиком власного життя: «Хто осмислено спрямовується заради добра в небезпеку і не боїться її, той мужній, і в цьому мужність». За Арістотелем, мужність — це єдино гідний спосіб поведінки в бою, звідки і виникло уявлення про неї як про специфічно чоловічу чесноту (грец. ἀνδρεία).

Мужність використовувалася як етичне обґрунтування існування аристократичних станів через військову діяльність; у Платона мужність — це чеснота класу вартових. Згодом поняття мужності розширилося і вийшло за межі виключно аристократично-військових кіл. У римлян мужність (лат. virtus, від vir — чоловік, муж, герой, гідна людина) є синонімом не тільки військової доблесті, але і чесноти (лат. virtutes) взагалі. При цьому чесноти могли зображуватись у алегоріях як чоловічих, так і жіночих персонажів.

У середні віки

Мужність залишилася основною чеснотою середньовічного лицарства, безпосередньо пов'язаною з честю.

У Новий час

У процесі переходу до індустріального суспільства значення мужності зменшується, оскільки «промисловий дух здобув перемогу над військовим і аристократичним духом» (Ніцше). В етиці Нового часу мужність стає другорядним або навіть набуває негативного відтінку. Наприклад, Гоббс розглядає страх смерті як корисну силу для встановлення миру. Спіноза вносить мужність у кінець списку «афектів». Згідно з Кантом, мужність — це здатність «зважитись на те, що велить обов'язок»; Кант зазначає, що страх перед знущанням вимагає в людині для подолання більше мужності, ніж бій. Серед відомих філософів ХІХ-ХХ ст. один лише Ніцше намагався повернути поняттю мужності головну роль в ієрархії етичних цінностей. Зараз термін мужність вживається як синонім загальнолюдської моральної твердості, сміливості, хоробрості і втратив значення виключно чоловічої або військової чесноти (наприклад, сьогодні словосполучення «мужня жінка» у багатьох мовах, включно з українською, не містить суперечності).

У військовій справі

Мужність регулярно проявляється в екстремальних ситуаціях, наприклад, під час військових дій, тому мужність асоціюється з озброєним протистоянням. У багатьох країнах існують військові нагороди «За мужність».

Джерела

Мужність — академічний тлумачний словник української мови

Посилання

Мужність Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
Мужність // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1049-1051. — 1000 екз.
Хоробрість // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2016. — 1000 екз.