Нийська затока
Нийська затока (рос. Ныйский залив; від нівхського слова ний — затока[2]) — затока Охотського моря біля острова Сахаліну. Площа — 56 км², середня глибина — 2 м[2]. Відкрита у 1805 році учасниками першої російської навколосвітньої подорожі. Затока простягається паралельно східного берега Сахаліну на 42 км і відділена від моря двома піщаними безлісними косами, між якими розташований острів Гафовича (52°01′27″ пн. ш. 143°09′27″ сх. д. / 52.02419216° пн. ш. 143.15742425° сх. д.), вкритий дюнами. З Охотським морем сполучається протокою Анучина, що знаходиться між південним краєм острова Гафовича і північним краєм південної коси Пластун, у середній частині якої розташоване поселення Нийво. У південну частину затоки впадає річка Тим. Люди здавна заселяли багату рибою і морським звіром Нийську затоку. Так протягом століть утворилися стійбища Ул-во, Ккомр-во, Еуд-во і Ний-во. Деякі з них існують і зараз, і є місцями проживання та ведення промислу корінних жителів Сахаліну — нівхів. Поруч із затокою розташоване село Горячі Ключі, відоме Дагінськими термальними джерелами[2]. Фауна представлена горбушею, кетою, кижучем, симою, корюшкою, навагою, оселедцем, угаєм, мальмою, кунджою, мойвою, камбалою тощо, загалом понад 30 видів риб. Крім цього затока є місцем проживання однієї з найбільших популяцій сахалінського тайменя[2]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
