Папуга синьоголовий

?Папуга синьоголовий
	;
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes);
Родина:	Psittaculidae;
Рід:	Синьоголовий папуга (Psittinus);
Вид:	Папуга синьоголовий;
Біноміальна назва
	Psittinus cyanurus; (Forster, JR, 1795)
Підвиди
	(Див. текст)
Посилання
Вікісховище:	Psittinus cyanurus
Віківиди:	Psittinus cyanurus
EOL:	1177849
ITIS:	177519
МСОП:	22727599
NCBI:	678590

Папуга синьоголовий^[2] (Psittinus cyanurus) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Мешкає в Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 18 см, вага 85 г. Забарвлення переважно зелене. Нижні покривні пера кил яскраво-червоні, на плечах червонуваті плями, покривні пера крил мають жовтуваті края. У самців верхня частина голови і надхвістя блакитні, верхня частина спини чорнувата, дзьоб звеху червоний. У самиць голова сірувато-коричнева.

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[3]

P. c. cyanurus (Forster, JR, 1795) — Малайський півострів, Суматра, острови Ріау, Лінґґа^[de] і Банка, Калімантан;
P. c. pontius Oberholser, 1912 — Ментавайські острови.

Psittinus abbotti раніше вважався підвидом синьогологового папуги, однак був визнаний окремим видом.

Поширення і екологія

Синьоголові папуги мешкають в Малайзії, Індонезії, Брунеї, Таїланді і М'янмі. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах, на узліссях, в мангрових лісах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються зграйками до 20 птахів, переважно на висоті до 700 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і квітками.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція синьоголових папуг становить понад 100 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Psittinus cyanurus.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 травня 2022.