Руденко Бела Андріївна

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
Відеозаписи Бели Руденко
	арія Цариці ночі з опери Чарівна флейта В. А. Моцарта з українським текстом Е. Дроб'язко (відео з фільму-концерту "театр и поклонники")
	Соловейко Кропівницького в супроводі хорової капели "Думка"

Зовнішні зображення
Зовнішні зображення
	Бела Руденко
	Розповідь про минуле на телеканалі «Культура»
	Не лише співачка, а й педагог вокалу
	На черговій репетиції

Руденко Бела Андріївна
Руденко Бела Андріївна
Основна інформація
Дата народження	18 серпня 1933
Місце народження	Антрацит, СРСР
Дата смерті	13 жовтня 2021 (88 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР; Росія
Професії	вчителька музики, оперна співачка
Освіта	Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Співацький голос	сопрано
Інструменти	фортепіано і вокал[d]
Жанри	опера
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди	; ; ;

Бе́ла Андрі́ївна Руде́нко (18 серпня 1933 — 13 жовтня 2021) — українська оперна співачка, лірико-колоратурне сопрано. Заслужена артистка України (1959), Народна артистка СРСР (1960).

Біографія

Народилася в м. Боково-Антрациті (Луганська область). Закінчила Одеську консерваторію (1956) по класу співу О. М. Благовидової.

1955 року дебютувала в Одеському театрі опери та балету. Від 1956 року — солістка Київської опери, від 1973 року — Великого театру. Відзначена на фестивалях і конкурсах у Москві й Тулузі (1956—1957).

З 1957 року Бела Руденко виступала з концертами (у її програмі твори західно-європейських і радянських композиторів та українські народні пісні) як в СРСР, так і в різних країнах Європи, США, Канаді, в Японії тощо.

З 1977 року викладала в Московської консерваторії імені П. І. Чайковського, з 1988 року — професор кафедри сольного співу.

В 1992 році очолила Фонд розвитку Великого театру.

Завершила творчу діяльність у 1995 році. Прощальним спектаклем співачки у Великому театрі була опера П. Чайковського «Іоланта». У 1995—1999 рр. Б. Руденко — художній керівник оперної трупи Великого театру.

Оперні партії

Джільда («Ріґолетто» Дж. Верді),
Розіна («Севільський цирульник» Дж.-А. Россіні),
Наташа («Війна і мир» С. Прокоф'єва),
Віолетта («Травіата» Дж. Верді),
Йолан, Ярина («Милана», «Арсенал» Ю. Майбороди) та ін.

Оцінка творчості

«Бела Руденко росла від ролі до ролі, від вистави до вистави. Її рух був поступовим — без стрибків, але і без зривів. Її сходження на музичний Олімп було неухильним; вона не здіймається стрімко, а піднімалася, завзято завойовуючи все нові вершини в кожної нової партії, і від того так просто і впевнено її високе мистецтво і її видатні успіхи».
— професор В. Тольба ^[2]

«Бела Руденко — одна з найвидатніших представниць сучасного радянського виконавського мистецтва. Рідкісне багатство тембрового і динамічного нюансування, пластичність і виразність вокальних фарб дозволяють Б. Руденко передавати всі різноманітності емоційного і психологічного змісту, ледь вловимі душевні рухи і настрої».
— Т. Швачко. «Бела Руденко. Творчий портрет »^[3]

«Сопрано, які виконують запаморочливі пасажі, не вдаючись до штучних прийомів, беруть будь-яку ноту з абсолютною впевненістю, відтворюють трелі з легкістю флейтиста, — рідкісне явище. Бела Руденко — таке рідкісне явище. З усіх точок зору її виступ був тріумфом».
— «Нью-Йорк таймс» (США) ^[3]

«У Бели Руденко сліпуча техніка, величезна музичне обдарування, виняткове сценічна чарівність».
— «Daily worker» (Велика Британія) ^[3]

«Чудесний, прозорий і сильний голос співачки підкорив усіх. Її по праву можна назвати сьогодні одним з найкращих у світі колоратурних сопрано. Якщо ви хочете почути, як котяться перли по оксамиту — слухайте, як співає Бела Руденко».
— «Майніті» (Японія)