США в Другій світовій війні Сполучені Штати Америки вступили в Другу світову війну 7 грудня 1941 року. 6 червня 1944 року було відкрито Західний фронт у Європі. Американські війська діяли на території Франції (головним чином, в Нормандії), Італії, Тунісу, Алжиру, Марокко, Німеччини, Нідерландів, Бельгії і Люксембургу, а також в Тихому океані і Південно-Східнії Азії. США втратили в Другій світовій війні 418 тис. людей. Найбільших втрат вони зазнали в Арденнській операції — 19 тис. загиблих. Після неї за кількістю втрат ідуть Битва за Окінаву, Нормандська операція, Битва при Монте-Кассіно й Битва за Іодзіму. Станом на 2010 рік безвісти зниклими під час Другої світової війни все ще числились 74 тис. військовослужбовців США. ПередісторіяІз загостренням ситуації в Європі та створенням воєнного союзу між Німеччиною, Італією і Японією США відмовились від політики невтручання у європейські справи — 5 жовтня 1937 року президент Франклін Рузвельт закликав до міжнародної ізоляції країн-агресорів і використання економічного тиску на них замість прямої військової агресії. Після капітуляції Франції в 1941 році він ініціював програму ленд-ліз, яка призначалася передовсім для підтримки Британії, котра вела бойові дії проти Німеччини й надавала президенту США виключне право на свій розсуд розпоряджатись державними ресурсами задля інтересів США. У жовтні того ж року програма ленд-лізу поширилась і на Радянський Союз, що отримав американське озброєння, техніку і кредит 1 млрд доларів. У липні 1941 року, щоб звільнити британський флот для більш ефективних дій проти Німеччини в Північному й Середземному морях, американські війська висадились в Ісландії та взяли на себе відповідальність за захист військових конвоїв у Британію і СРСР в навколишніх водах від атак німецьких підводних човнів. Ще в 1940 році, коли після падіння Франції Японія розпочала захоплення Французького Індокитаю, США припинили експорт у Японію літаків, авіаційного бензину й металообробної техніки, а після вторгнення в Голландську Ост-Індію (нині — Індонезія) влітку 1941 року — і нафти. Це вкрай загострило стосунки між Японією та США — Вашингтон в ультмативній формі зажадав від Японії припинити агресію проти Китаю, ліквідувати маріонеткову державу Маньчжоу-го й відмовитись від усіх завоювань у Східній Азії. Категорична позиція Рузвельта базувалася на переконаності, що Японія планує напад на СРСР і не готова до повномасштабної війни проти Британії чи США на Тихому океані. Помилкою американців також була впевненість, що під потенційною загрозою перебуває авіабаза на Філіппінах, розташована в стратегічному для японців регіоні. Тому для США повною несподіванкою став напад 7 грудня 1941 року на Перл-Гарбор.  Уранці 7 грудня 1941 року 441 японських літаків, які злетіли з шести авіаносців («Акаґі», «Хірю», «Каґа», «Сьокаку», «Сорю» і «Дзуйкаку»), напали на американську військову базу Перл-Гарбор. Було потоплено 4 лінкори, 2 крейсери і 1 мінний загороджувач. Серед лінкорів була Аризона. Американці втратили 2403 людини. Через шість годин після нападу американським військовим кораблям та підводним човнам було наказано почати бойові дії в океані проти Японії. Президент Франклін Рузвельт виступив у Конгресі з промовою та оголосив війну Японії. 11 грудня Німеччина та Італія, а 13 грудня — Румунія, Угорщина та Болгарія — оголосили війну США. 10 грудня 1941 року японці почали вторгнення на Філіппіни, й захопили їх до квітня 1942 року, більшість американських і філіппінських військ потрапила в полон.  З початку 1942 року японська авіація атакувала порт Дарвін на північному узбережжі Австралії. Відбулися великі морські битви за участю авіаносців у Кораловому морі 8 травня та біля атола Мідвей 4 червня, де американці здобули перші перемоги над японцями. Битва за Мідвей стала переломним моментом у війні на Тихому океані. .jpg) На острові Нова Гвінея японці наступали в напрямку Порт-Морсбі, але американо-австралійські війська під командуванням генерала Дугласа Макартура зупинили їх. 7 серпня 1942 року американська морська піхота висадилась на острові Гуадалканал і захопила японський аеродром. У вересні—жовтні 1942 року японці здійснили декілька контратак, але безуспішно. 9 лютого 1943 року американці повністю захопили Гуадалканал, у липні—серпні 1943 року захопили південну й центральну частину архіпелагу Соломонові острови, у листопаді-грудні частково захопили острови Бугенвіль та Нова Британія. 20-23 листопада американська морська піхота опанувала Острови Гілберта, а в січні й лютому 1944 року висадилася на Маршаллових островах (острови Рой, Кваджалейн і Маджуро). Протягом весни 1944 року американці провели серію десантних операцій на північному узбережжі Нової Гвінеї, що прискорило просування військ союзників з південної частини острова. Протягом літа й осені союзники звільнили більшу частину Нової Гвінеї, а японські частини потрапили в оточення в центральній та південно-західній частині острова й здались тільки в кінці війни. Також виявилися заблоковані й відрізані від зовнішнього світу японські частини на Каролінських островах. _approach_Iwo_Jima;fig14.jpg) 15 червня 1944 року американці висадилися на сильно укріпленому острові Сайпан (Маріанські острови). Японці чинили запеклий опір, але до 9 липня вони були розгромлені. Захоплення американцями острова Сайпан призвів до падіння уряду генерала Тодзьо в Японії. Протягом літа 1944 року Маріанські острови були повністю захоплені і з їхніх аеродромів почалися бомбардування самої Японії, адже відстані вже було досить для дії американських бомбардувальників B-29 Superfortress. У жовтні 1944 року відбулася найбільша в історії морська битва в затоці Лейте. Японський флот зазнав катастрофічних втрат, після чого американський ВМФ отримав абсолютне панування на морі. Японська авіація також зазнала катастрофічних втрат від переважаючих її ВПС США. 20 жовтня 6-а американська армія під командуванням генерала Дугласа Макартура почала висадку на острові Лейте (південні Філіппіни) й очистила його від японських військ до 31 грудня. 9 січня 1945 року 8-а американська армія висадилася на головному острові філіппінського архіпелагу — Лусон. Протягом січня—лютого вона розгромила більшу частину японських військ на Лусоні й 3 березня звільнила Манілу. До травня більша частина Філіппін була звільнена, лише залишки японських військ у горах і джунглях продовжували чинити опір до серпня. Північноафриканський театр бойових дійУ листопаді 1942 року американці висадились у Північній Африці. Створена у Вашингтоні об'єднана рада начальників штабів США і Британії ухвалила план військових дій, що полягав в очищенні Північної Африки від німецьких та італійських військ. Коли ж у листопаді 1942 року в Алжирі висадився англо-американський десант, який виступив на з'єднання з британською армією в Східній Африці, угруповання Роммеля програло вирішальну для африканської кампанії битву за Туніс і 13 травня 1943 року визнало себе переможеною. Див. також
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
