Тачурі

?Тачурі
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Тиранові (Tyrannidae);
Рід:	Тачурі (Tachuris); Lafresnaye, 1836
Вид:	Тачурі;
Біноміальна назва
	Tachuris rubrigastra; (Vieillot, 1817)
	; Ареал виду Проживання впродовж року Зимування
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Sylvia rubrigastra; Cyanotis rubrigaster
Посилання
Вікісховище:	Tachuris rubrigastra
Віківиди:	Tachuris rubrigastra
ITIS:	563256
МСОП:	22699410
NCBI:	495162

Тачу́рі^[2] (Tachuris rubrigastra) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Південій Америці. Це єдиний представник монотипового роду Тачурі (Tachuris).

Опис

Тачурі — дрібний птах, середня довжина якого становить 10-11,5 см, вага 6,5-8 г. Забарвлення яскраве. Верхня частина голови чорна, на тімені малопомітна червона смуга, над очима золотисто-жовті "брови". Голова з боків синювато-чорна, верхня частина тіла зелена, горло біле, нижня частина тіла яскраво-жовта. На грудях з боків широкі чорні смуги. Гузка і нижні покривні пера хвоста червоні. Хвіст короткий, центральні стернові пера чорні, крайні стернові пера білі, помітні в польоті, решта пера мають білі кінчики. Крила короткі, округлої форми, покривні пера крил сірі, перешорядні махові пера бурувато-сірі, другорядні махові пера мають блі края, що формують на крилах білу поперечну смугу, помітну в польоті. Дзьоб тонкий, чорний, лапи чорні, очі світло-блакитні. Самиці і молоді птахи мають дещо менш яскраве забарвлення. Представники підвиду T. r. alticola мають дещо більші розміри, "брови" у них більш широкі. У представників підвиду T. r. libertatis нижня частина тіла білувата, "брови" зеленуваті.

Систематика і таксономія

Тачурі був науково описаний французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо за зразком з Парагваю під назвою Sylvia rubrigastra. У 1836 році французький орнітолог Фредерік де Лафресне помістив тачурі у рід Tachuris^[3]. Систематичне положення цього роду довгий час залишалося невизначеним. Молекулярно-генетичне дослідження, проведене Телло та іншими в 2009 році дозволило дослідникам краще зрозуміти філогенію родини тиранових^[4]. Виявилося, що тачурі належить до окремої генетичної лінії, представники якої відділилися від решти тиранових від 25 до 28 мільйонів років тому. За результатами цього дослідження, деякі систематики запропонували виділити рід Tachuris у окрему монотипову родину Tachurididae^[5] (або Tachurisidae^[6]). Однак більшість систематиків, зокрема Міжнародна спілка орнітологів, не визнають цієї класифікації^[7].

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:^[8]

T. r. alticola (Berlepsch & Stolzmann, 1896) — Анди в Перу (від Хуніна до Пуно), західній Болівії і Аргентині (на південь до Тукумана);
T. r. libertatis Hellmayr, 1920 — західне узбережжя Перу (від Ла-Лібертада до Іки і Арекіпи);
T. r. loaensis Philippi Bañados & Johnson, AW, 1946 — північ Чилі (Антофагаста);
T. r. rubrigastra (Vieillot, 1817) — Південно-Східна Бразилія (від Сан-Паулу до Ріу-Гранді-ду-Сул), східний Парагвай, Уругвай, Аргентина (на південь до Патагонії) і Чилі (від Атаками на південь до Айсена).

Поширення і екологія

Тачурі мешкають в Перу, Болівії, Чилі, Аргентині, Бразилії, Парагваї і Уругваї. Вони живуть на болотах і в очеретяних та заростях на берегах річок і озер, серед комишів. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті до 4200 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними. яких шукають серед очерету, пересуваючись невеликими стрибками і перелітаючи з місця на місце. Сезон розмноження триває з вересня по грудень. Гніздо чашоподібне, робиться з сухого очерету, розміщується в комишах, на висоті від 50 до 100 см над водою. В кладці від 2 до 3 жовтуватих, поцяткованих темними плямками яєць, розміром 16×13 мм.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Tachuris rubrigastra: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 04 липня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ de Lafresnaye, F. Tachuris, citación original. Disponible en Google Books Zoologie. A monsieur le directeur de l'Echo du Monde savant // L'echo du Monde savant 2e division sciences naturelles et géographiques. — 1836. — Вип. 3(138): 106–107. — ISSN 2017-2923.
↑ Tello, J.G.; Moyle, R.G.; Marchese, D.J.; Cracraft, J. (2009). Phylogeny and phylogenetic classification of the tyrant flycatchers, cotingas, manakins, and their allies (Aves: Tyrannides). Cladistics. 25 (5): 429—467. doi:10.1111/j.1096-0031.2009.00254.x.
↑ Jan I. Ohlson, Martin Irestedt, Per G. P. Ericson, Jon Fjeldså (2013). Phylogeny and classification of the New World suboscines (Aves, Passeriformes) (PDF). Т. 3613, № 1 (вид. Zootaxa). с. 1—35. doi:10.11646/zootaxa.3613.1.1. ISSN 1175-5334.
↑ Ismael Franz. A family-group name correction in Aves: Tachurisidae instead of Tachurididae Ohlson, Irestedt, Ericson & Fjeldså, 2013. „Zootaxa”. 3941 (4), ss. 593–594, 2015. doi:10.11646/zootaxa.3941.4.9.
↑ Part 8. Suboscine Passeriformes, C (Tyrannidae to Tityridae) Ver Nota 1 en Tyrannidae. [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.] En A Classification of the Bird Species of South America - South American Classification Committee - American Ornithologists' Union. En inglés. Consultada el 23 de septiembre de 2015.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 липня 2022.