Таярі Джонс
Таярі Джонс (англ. Tayari Jones; нар. 30 листопада 1970 р.)[3] — американська письменниця та науковиця, авторка роману «Американський шлюб», який 2018 року був вибором Книжкового клубу Опри[4] та отримав Жіночу літературну премію 2019 року. Джонс є випускницею коледжу Спелмена, Університету Айови та Університету штату Аризона. Нині вона є членкинею викладацького складу кафедри англійської мови Коледжу мистецтв і наук Університету Еморі[5] і нещодавно повернулася до свого рідного міста Атланти після десяти років життя у Нью-Йорку. Джонс була професоркою кафедри Ендрю Діксона Вайта в Корнельському університеті[6], а потім стала професоркою творчого письма кафедри Чарльза Говарда Кендлера в Університеті Еморі[7]. Молодість та освітаДжонс народилася та виросла в Кескейд-Гейтс, Атланта[8]. Її батьки, Мак і Барбара Джонс, брали участь у русі за громадянські права в 1960-х роках. Вони обоє здобули ступінь доктора філософії з соціальних наук і стали професорами коледжу Кларка[9]. Батько викладав політологію в університеті Атланти, а мати викладала економіку в коледжі Кларка[10]. Джонс пригадує, як виросла в боротьбі за громадянські права і гостро усвідомила свою расову приналежність після того, як їй дали книжки про чорних дітей і ігри з чорними ляльками[11]. Ім’я Таярі на суахілі означає «вона підготовлена»[12], Джонс має двох братів і двох зведених сестер від попереднього шлюбу батька[13]. Джонс та її сестер виховували окремо, і вони послужили натхненням для її роману «Срібний горобець»[14]. Джонс навчалася в початковій школі під час вбивств в Атланті 1979–1981 років і схарактеризувала те, що відбулося, як «найвизначнішу подію мого дитинства»[15]. Двох її однокласників у школі Оґлторп було вбито[16][17]. Досвід дорослішання Джонс у цей час послужив натхненням для її першого роману «Залишаючи Атланту» (2002)[16]. Після закінчення середньої школи Бенджаміна Мейса Джонс навчалася у коледжі Спелмен, який історично призначався для темношкірих жінок в Атланті[18]. Там її керівником був Перл Клідж[19]. Ще одним прикладом для наслідування стала Джоннетта Коул, перша темношкіра жінка-президент коледжу Спелмен[20]. 1991 року Джонс закінчила коледж Спелмена, 1994 року здобула ступінь магістра з англійської мови в Університеті Айови, а 2000 року - ступінь магістра образотворчого мистецтва з художньої літератури в Університеті штату Аризона[9]. Вона отримала багато стипендій, зокрема від Національного фонду мистецтв, Гарвардського інституту Редкліффа та митців США[21]. Кар'єраПерший роман Джонс «Залишаючи Атланту» (2002) — це розказана з перпективи трьох осіб історія дорослішання, яка розгортається на тлі вбивств дітей в Атланті 1979–81 років. Три перпективи в романі — це діти: ЛаТаша Бакстер, Родні Ґрін і Октавія Фуллер. Цей роман Джонс написала, коли була аспіранткою Університету штату Арізона. Він оснований на її дитячому досвіді в Атланті. 2003 року він отримав нагороду Hurston/Wright Legacy Award в категорії дебютна художня проза[22]. Алета Спенн із 30Nineteen Productions придбала права на екранізацію роману «Залишаючи Атланту»[23]. Дія роману «Нерозказане» також відбувається в Атланті. Описаний у Publishers Weekly як «глибокий другий роман Джонс», цей твір досліджує, як головна героїня мусить змиритися з втратою ключових членів своєї сім’ї в дитинстві, перш ніж їй доведеться наново переосмислити себе у двадцять з гаком років[24][25]. 2005 року роман отримав книжкову премію Ліліан Сміт. «Срібний горобець», третій роман Джонс, вийшов 2011 року у видавництві Algonquin Books. Це був вибір номер 1 Американської книготоргівельної асоціації «Indie Next»[26]. «Американський шлюб», її останній роман, вийшов 6 лютого 2018 року у видавництві Algonquin. Того ж дня Опра Вінфрі оголосила, що він стане вибором Книжкового клубу Опри[27][28]. У книжці йдеться про афроамериканське подружжя, чиє життя похитнулося, коли чоловіка на ім'я Рой заарештовують за злочин, якого він не скоював[29]. Крім того, Вінфрі оголосила[30], що вона знімає екранізацію книжки. Президент Барак Обама вніс роман «Американський шлюб» до свого списку для читання влітку 2018 року[31]. Джонс також редагувала антологію фантастики нуар "Atlanta Noir", яка вийшла у видавництві Akashic Books 2017 року. Її оповідання «Карамель» є одним із 14 оповідань антології, дія яких відбувається в районах Атланти[32]. Жанр і стильГоловною темою у творах Джонс є сім’я, як це видно з романів «Залишаючи Атланту», «Нерозказане» і «Американський шлюб»[33]. Її романи зображують стосунки, часто зруйновані, між батьками та дітьми, а також подружніми парами. Тіна Макелрой Анса відзначила точність, якої Джонс досягла в зображенні характеру сімей[34]. Романи Джонс описують досвід афроамериканців на півдні Сполучених Штатів, зокрема те, як на їхні життя вплинули несправедливі системи, у яких вони живуть. Роман «Залишаючи Атланту» розповідає про те, як уряд підвів чорну громаду Атланти під час вбивств дітей в Атланті 1979–1981 рр., і закінчується тим, що справедливість не відновлена[35]. Роман «Американський шлюб» було написано як підсумок дослідження Джонс проблем масового ув’язнення в Сполучених Штатах і його впливу на чорношкірих чоловіків і жінок[36]. Джонс розповіла про вплив Тоні Моррісон на її творчість, зокрема роману «Пісня над піснями» на зображення темношкірого середнього класу та характеристики жіночих персонажів[33][37]. Відзнаки та нагородиДжонс є лауреаткою премії Hurston/Wright Legacy Award в категорії дебютна художня література[38], премії Lifetime Achievement Award в галузі образотворчого мистецтва[39] від Black Caucus Foundation Конгресу США, стипендії США Artist Fellowship[40], стипендії Національного фонду мистецтв[41] та стипендії Інституту Редкліффа Бантінґ[42]. 2016 року її роман «Срібний горобець» увійшов до переліку класичних творів програми NEA Big Read[43][44]. Вона також є членкинею Товариства південних письменників[45] і була введена до Зали слави письменників Джорджії 2018 року[9]. У лютому 2018 року Опра Вінфрі оголосила, що її останнім вибором для книжкового клубу став роман Джонс «Американський шлюб». Вінфрі сказала: «Це одна з тих книжок, від яких я не могла відірватися. І щойно я це зробила, я зателефонувала авторці та сказала: "Я маю поговорити з тобою про цю історію"»[46]. 5 червня роман «Американський шлюб» було оголошено переможцем Жіночої літературної премії 2019 року[47]. БібліографіяВидані книги
Відредаговані твори
Примітки
Зовнішні посилання
|
||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
