Ф-1

Ф-1
Ручна граната Ф-1
Тип	ручна граната
Походження	Радянський Союз
Історія використання
На озброєнні	з 1939 по сьогодні
Характеристики
Вага	0,6 кг
Довжина	117 мм
Діаметр	55 мм
Наповнення	тротил
Вага наповнення	0,06 кг
Механізм детонації	Запал УЗРГ, УЗРГМ час горіння сповільнювача запалу 3,2—4,2 секунди.
Ф-1 у Вікісховищі

Ручна осколкова граната Ф-1 (індекс ГРАУ — 57-Г-721. Розмовна назва - лимонка) — ручна граната дистанційної дії, призначена для ураження живої сили противника в оборонному бою. Кидати гранату можна з різних положень і лише з-за укриття, з бронетранспортера або танку. Оскільки Ф-1 є гранатою оборонної дії, то радіус ураження осколками значно перевищує радіус можливого кидка гранати.

Ф-1 розроблена на основі французької осколкової гранати F-1 моделі 1915 р. (не плутати з сучасною F1 у пластиковому корпусі та напівготовими осколками) та англійської гранати системи Лемона, що постачались у Росію в роки Першої світової війни, звідки й назва Ф-1 та прізвисько «лимонка», що не має стосунку до фрукта. З причин розробки нової гранати для радянських військ можна вказати численні недоліки попередниці РГД-33, тож 1939 р. було прийняте рішення про розробку нової оборонної гранати та доручене Ф. І. Храмеєву, з яким він упорався протягом двох місяців. На озброєння РККА граната прийнята з дистанційним запалом Ковешникова з займанням капсуля дистанційної дії (ударним механізмом). 1941 р. замість запалу Ковешникова був прийнятий простіший у виробництві та використанні УЗРГ системи Е. М. Віцені. У військах граната крім «лимонки» отримала також прізвиська «фенюша».

Знята з озброєння в СРСР в 1988, але використовується всіма арміями пострадянського простору. У російській федерації станом на 2013 на утилізацію було виставлено 365 681 гранат Ф-1^[1].

Граната Ф-1 має наступні характеристики:

• Дистанція вкидання — 35-45 м.
• Максимальна дистанція ураження осколками — 200 м.
• Найімовірніша дистанція ураження осколками — 30-35 м.
• Час затримки вибуху — 3,2-4,2 с.
• Кількість осколків — до 300 шт.

Ф-1 складається з корпусу, вибухового заряду та запалу. У корпусі гранати розміщується вибуховий заряд та запал, також корпус слугує матеріалом для утворення осколків при розриві корпусу вибухом. Корпус гранати виробляється з чавуну, з поздовжніми й поперечними борознами, якими граната зазвичай розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні або транспортуванні гранат в цей отвір вгвинчена пластмасова пробка. Вибуховий заряд заповнює корпус, та слугує для розриву гранати на осколки. Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2) призначається для підриву вибухового заряду.

Бойові гранати пофарбовано у зелений колір від хакі до темно-зеленого. Навчально-імітаційні гранати пофарбовані в чорний колір з двома білими (вертикальна та горизонтальна) смугами. Крім того, навчальні гранати мають отвір у нижній частині корпусу. Бойовий запал не має кольору. У навчально-імітаційного запалу кільце чеки та нижня частина притискного важеля мають червоний колір.

Копіями Ф-1 можна вважати китайську гранату «Тип 1», польську F-1, тайванську оборонну гранату та чилійську Mk2.

• F1 (австралійська граната)
• F-1 (граната)
• РГД-5
• Mk I (граната)
• Mk 2 (граната)
• M67 (граната)
• M-24 (M-61)
• РГН
• РГО
• DM51

• УДЗ (запал)
• УЗРГ (запал)

• В. Н. Шунков. Оружие пехоты 1939—1945. Харвест. Минск. 1999 г. (С.?)

• Ф-1 (2022)
• (рос.)Ю. Веремеев. Гранатная арифметика
• Тактика использования гранаты Ф-1^{[недоступне посилання з червень 2022]}
• (рос.)Ручная осколочная граната Ф-1 с запалом Ковешникова^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• (рос.)ЛКИ. Ручные гранаты (С.?)^{[недоступне посилання з квітень 2022]}