Єрмоленко Василь Пилипович

Єрмоленко Василь Пилипович
Єрмоленко Василь Пилипович
Народження	6 січня 1937 ; Липняжка, Добровеличківський район, Одеська область, Українська СРР, СРСР
Смерть	31 травня 2015 (78 років)
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1960) і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1966)
Вчитель	Ватагін Василь Олексійовичd
Діяльність	художник
Працівник	Баранівський порцеляновий завод і Сумський порцеляновий завод
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Єрмоленко Олександра Трохимівна
Нагороди

Василь Пилипович Єрмо́ленко (нар. 6 січня 1937, Липняжка — пом. 31 травня 2015, Суми) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва і графік; член Спілки радянських художників України з 1971 року. Чоловік художниці Олександри Єрмоленко (1938—2022).

Біографія

Народився 6 січня 1937 року в селі Липняжці (нині Новоукраїнський район Кіровоградської області, Україна). 1960 року закінчив Одеське художнє училище; протягом 1960—1966 років навчався у Московському вищому художньо-промисловому училищі, де його викладачами були зокрема В. О. Ватагін, М. С. Селезньов. Дипломна робота — паркова скульптура «Три ведмедя» (керівник Василь Ватагін).

Упродовж 1966—1969 років працював на Баранівському порцеляновому заводі; у 1969—1973 роках — на Краснодарському порцеляновому заводі «Чайці»; у 1973—1984 роках — на Сумському порцеляновому заводі. Жив у Сумах, в будинку на вулиці Харківській, № 8^[1]. Помер 31 травня 2015 року^[2].

Творчість

Виготовляв порцелянові та фаянсові вироби: створював композиції, скульптурну пластику, декоратвні тарелі, пласти, сервізи. Серед робіт:

кубок «Ювілейний 1917—1967» (1967);
декоративний посуд «Через віки» (1981);
набір для лікеру та графин «Суми» (1995);
гобелен «Крила України» (2007);

набори

«Ягоди» (1968, для вина);
«Урожай» (1968, для вина);
«Дорога» (1968, дитячий);
«Вечір» (1968, чайний);
«Червоне літо» (1968, чайний);
«Лужок» (1970, кавовий);
«Сріблястий» (1973, кавовий);
«Червона калина» (1985);

сервізи

«Нептун» (1969);
«Вершник на коні» (1974);
«Золотий серпень» (1974);
«Пеґас» (1976);

скульптури

«Берегиня» (1979);
«Лісовик» (1979);
«Гончар» (1988);
«Біда» (1989);
«Про ідеал» (1991);
«Таїнство Січі» (1991);

декоративні композиції

«Слово о полку Ігоревім» (1982; 2000);
«Козацькі дороги» (1984);
«Вітаю щиро…» (1984);
«Природа і художник» (1987);
«На концерті» (1989);
«Укри» (2001);
«Ми далеко, але ми поряд» (2002);
«Тут будуть Суми» (2007);
«Суми збудовано» (2007);

декоративні рельєфи

«Ліс і море» (1969—1970, майоліка);
«Тарас Шевченко та його герої» (1990, Будинок книги «Кобзар», Суми);
«Похмурий день» (1992);
«Мальовнича Україна» (1993);
«Козацькі мандрівники під сузір'ям „Віз“» (1995);

декоративні тарелі

«Цирк» (1960);
«Бірюза» (1983; 1992);
«Степ уночі» (2000).

Брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних мистецьких виставках з 1960 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1984—1985 роках, Сумах у 1997 і 2007 роках.

Окремі роботи художника зберігаються в Одеському, Чернігівському, Дніпровському, Сумському художніх музеях, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві, Одеському музеї порцеляни, Путивльському краєзнавчому музеї^[3].

Відзнаки

Бронзова медаль ВДНГ СРСР (1968);
Диплом ІІ ступеня ВДНГ УРСР (1968);
Заслужений художник УРСР з 1985 року.

Примітки

↑ Єрмоленко Василь Пилипович / Довідник членів Спілки художників Украхни. Київ. 1998, сторінка 49 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
↑ Сумщина. Велика спадщина. Образотворче мистецтво. — Суми: Університетська книга, 2018. — С. 144 : іл. — ISBN 978-966-680-877-9.
↑ Лепьошкіна О. Театр скульптур Василя Єрмоленка [твори на тему «Слова о полку Ігоревім» в колекції Державного історико-культурного заповідника в Путивлі] / Олена Лепьошкіна // Місто Ярославни (Путивль). — 2012. — № 1 (січ.—лют.). — С. 6—7 : фот.