Єрмоленко Олександра Трохимівна
Олександра Трохимівна Єрмо́ленко (20 січня 1938, с. Олексіївка, нині Сумський район, Сумська область — 26 вересня 2022, Суми) — українська художниця декоративно-ужиткового мистецтва (художня кераміка, порцеляна, фаянс), живописиця, графікеса. Членкиня Національної спілки художників України (1982). ЖиттєписНародилася 20 січня 1938 року в селі Олексіївка, нині Сумської області. Початкову мистецьку освіту отримала в художній студії при Будинку народної творчості, якою керував М. Д. Бончевський. У 1962 році закінчила Одеське художнє училище (вчителі з фаху М. А. Павлюк, Т. І. Єгорова). Працювала живописицею скульптурно-художньої лабораторії Баранівського порцелянового заводу (Житомирська область, 1967—1968); художницею Краснодарського порцеляно-фаянсового заводу «Чайка» (РФ, 1969—1973). У 1974—1986 роках працювала на Сумському порцеляновому заводі. Нагороджена медаллю «Ветеран праці» (1985). Померла в Сумах 26 вересня 2022 року[1]. Була одружена з художником Василем Єрмоленком. ТворчістьОлександра Єрмоленко працювала у галузі художньої кераміки, графіки та живопису. У своїй творчості художниця поєднувала українські народні традиції з сучасним промисловим мистецтвом порцеляни. У створених нею художніх творах відчувається органічний зв'язок з природою, що втілився у формах та декорі порцелянових виробів. У співавторстві зі своїм чоловіком створювала композиції з порцеляни, у яких тяжіла до фольклорних сюжетів («Берегиня», «Лісовик»). Поряд із сервізом Василя Єрмоленка «Пегас»[2] сервіз Олександри Єрмоленко «Тет-а-тет» став візитівкою Сумського порцелянового заводу[3]. Зверталася до теми українського козацтва (набір з фаянсу «Козак Макар Симак», скульптурна композиція «Кубанські козаки»). Була учасницею численних республіканських та обласних художніх виставок. Персональні виставки проходили в Києві (1984), Сумах (1998, 2017). Твори зберігаються в Сумському обласному художньому музеї імені Н. Онацького, Сумському обласному краєзнавчому музеї, Музеї Лесі Українки (Київ). Вибрані твори
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia