Головним осередком роду була Полоцька земля з центром у місті Полоцьку, на території сучасної Білорусі.
Відомостей про Ізяславичів дуже мало, а їх генеалогія не ясна. Полоцьке літописання не збереглося, а дані літописців інших земель Київської Русі переважно викривленні, через вороже ставлення авторів до полочан. Різноманітна інтерпретація житій полоцьких княгинь ускладнює з'ясування родинних зв'язків Ізяславичів.
У зарубіжній історіографії існує думка про те, що на Русі було дві скандинавські династії — Рюриковичі і Рогволодовичі. [1][2][3]
Датський вчений А. Стендер-Петерсен вважав, що на Русі утворилося дві скандинаво-слов'янські держави — Новгородсько-Київська і Полоцька. Дане положення автор підкріплював свідченням Повісті временних літ про князювання в Полоцьку Рогволода і скандинавським походженням його імені. Американо-український історик О. Пріцак зазначав, що Полоцька династія була єдиною з давніх скандинавських династій, яка зуміла вціліти у боротьбі з Рюриковичами.[4]
Всеслав Брячиславич (? — 1101) — князь Полоцький (1044—1067, 1070—1101), Великий князь Київський (1068—1069). Після смерті його сини розділили Полоцьке князівство між собою
Ярослав Васильович (? — 1320) — князь Вітебський (1297—1320). Останній Вітебський князь з династії Рюриковичів. Після його смерті князівство успадкувала дочка Марія, яка була дружиною Ольгерда.