Амбіцький Юрій Іванович

Амбіцький Юрій Іванович
Амбіцький Юрій Іванович
Народження	13 січня 1927 ; Прусік, Гміна Сянік, Сяноцький повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка
Смерть	18 липня 2000 (73 роки)
	Львів, Україна
Поховання	Львів
Країна	Польська Республіка; СРСР; Україна
Навчання	Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша (1957) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1965)
Вчитель	Севера Іван Васильович, Телишева Олена Миколаївна, Лащук Юрій Пилипович, Курилич Михайло Васильович, Гладкий Михайло Захарович, Якунін Іван Васильович, Ульгурський Ярослав Олексійович і Порожняк Тарас Миколайович
Діяльність	скульптор, різьбяр по дереву, вчитель
Член	Спілка радянських художників України
Брати, сестри	Амбіцький Мирон Іванович

Ю́рій Іва́нович Амбі́цький (нар. 13 січня 1927, Прусік — пом. 18 липня 2000, Львів) — український різьбяр, скульптор; член Спілки радянських художників України з 1961 року. Старший брат різьбяра Мирона Амбіцького.

Біографія

Народився 13 січня 1927 року в селі Прусіку (нині Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства Польщі). Походив із династії лемківських народних різьбярів. З 1945 року жив в Україні.

Упродовж 1946—1957 років навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва у Івана Севери. Дипломна робота — меморіальна дошка Устиму Кармалюку (керівник Олена Телишева), встановлена у Кам'янці-Подільському на Папській вежі Старої фортеці 18 квітня 1958 року ^[2]. З 1957 року — художник-монументаліст Львівського художньо-виробничого комбінату; одночасно протягом 1958—1963 років викладав у середній школі у Львові.

1965 року закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва, де навчався у Тараса Порожняка, Юрія Лащука, Михайла Курилича, Івана Якуніна, Ярослава Ульгурського. Дипломна робота — декоративні скульптури малих форм «Гуцульська сюїта» та «Львів'янка» у кераміці (керівник Михайло Гладкий, оцінка — відмінно)^[3].

Жив у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, № 1 а, квартира № 26. Помер у Львові 18 липня 2000 року. Похований у Львові^[4].

Творчість

Працював у галузі станкової та монументальної пластики. Використовував дерево, ковану мідь, камінь, метал, гальваніку, кераміку. Поєднував традиції лемківської різьби та сучасної львівської скульптурної школи. Разом із братом створив скульптури:

«На водопій» (1960);
«Колгоспні змагання» (1960);
горельєф «Гайдамаки» (1961, за мотивами поеми Тараса Шевчека «Гайдамаки»);
«Естафета миру» (1962);
«Будьонівці під Львовом» (1962);
«Було колись на Вкраїні» (1964; Національний музей Тараса Шевченка);
декоративне панно «Діти різних народів» (1966);
«Нащадки Довбуша» (1967);
декоративна пластина «Тачанка» (1968);
«Голова гуцула» (1968);
«Опришки» (1970);
«Поліська легенда» (1971);
плакета «Пам'ятка львівської архітектури» (не пізніше 1974)^[5];
«За владу Рад», барельєф (не пізніше 1974)^[6];
«С. Марченко», медаль (не пізніше 1974)^[7];
«Танок» (1975, дерево, 145×90×65)^[8];
«Заслужені артистки УРСР сестри Байко» (1975, мідь, гальванопластика, 100×66×32, співавтор Василь Одрехівський)^[9];
скульптурні портрети Тараса Шевченка, Івана Франка (обидва — 1975);
«Карпатський рейд» (1975, дерево, 85×200×35),^[10];
«Портрет Героя Радянського Союзу П. Дяченка» (1975, гальванопластика, 50×30×30)^[8];
«На світанку сина проводжала мати» (1977, дерево, 80×80×35)^[11];
«Лілея» (1977);
«Пісня» (1979, дерево, 100×66×30)^[8];
«Золота осінь» (1979);
«Весна» (1982, тонований гіпс, 80×60×30)^[12];
ажурний рельєф «За життя» (1982, тонований гіпс, 70×90×15)^[13];
«Журавлі» (1984);
«Весна 45-го» (1985);
«Нескорений» (1985, дерево, 90×60×70)^[14];
«У батьковій кузні» (1986, тонований гіпс, 80×50×37)^[15];
«Танок» (1986);
«Портрет Тараса Шевченка» (1988);
«Материнство» (1988);
«Господар рідних гір» (1988);
«Газда» (1989);
«Юрій Змієборець» (1998);
«Архангел Михаїл» (1998);
«Молитва» (1999);
«Мольфар» (1999);
«Доля» (1999);

монументальна скульптура

меморіальна дошка у Кам'янці-Подільському (вулиця Шевченка, № 33), присвячена перебуванню у місті у 1923—1939 роках двічі Червонопрапорного прикордонного загону (квітень 1958, не збереглася);
пам'ятний знак депутатові Верховної Ради СРСР Ганні Гоголь у селі Черче Івано-Франківської області (1979, співавтор Мирон Амбіцький, архітектор Володимир Блюсюк)^[16];
пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Фразі Рогатинського району Івано-Франківської області;
погруддя Іванові Франку в селі Залукві Рогатинського району Івано-Франківської області;
скульптурне оформлення фірмового магазину і кафетерія «Карпаты» в Ростові-на-Дону^[17].

Брав участь у обласних, всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних виставках з 1957 року, зокрема у республіканських і всеукраїнській у Києві у 1961, 1964, 1999 роках; виставках «Українське народне декоративне мистецтво»: у Франції у 1957 році, Угорщині і Німеччині у 1965 році, Канаді у 1967 році. У 1962 році отримав 2-гу премію на республіканському конкурсі сувенірів.

Крім вище згаданого музею, роботи збергігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Канівському музеї Тараса Шевченка, Харківському етнографічному музеї, Національному музеї та Музеї етнографії у Львові. Близько 20 творів братів придбало Міністерство культури України^[18].

Примітки

↑ Шевченківська енциклопедія — Київ: 2013. — ISBN 978-966-02-6420-5, 978-966-02-6421-2
d:Track:Q1899 d:Track:Q12171533
↑ Шпильова Віра. Стежка до Старої фортеці // Прапор Жовтня. — 1988. — 8 березня. — С. 3.
↑ Амбіцький Юрій Іванович / Львівська національна академія мистецтв. Кафедра художньої кераміки. Випускники кафедри.
↑ Юрій Амбіцький / Організація Оборони Лемківщини. [Архівовано 2023-01-17 у Wayback Machine.]
↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 53.
↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 33.
↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 117.
↑ ^а ^б ^в Выставка произведений художников западных… — С. 24. (рос.)
↑ Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 25.
↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 24.; Художня виставка «Слава праці»… — С. 25. (рос.)
↑ Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 44.
↑ Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 14.
↑ Каталог обласної художньої виставки «Бійці вогненного фронту». — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 10—11.
↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 7.
↑ Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 7.
↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 228.
↑ Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 99.
↑ Іван Красовський. Діячі науки і культури Лемківщини: Довідник.

Література

Амбицкий, Юрий Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — С. 126—127 (рос.);
Амбіцький Юрій Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 10.;
Амбіцькі // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 10.;
Амбицькі // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1976. — Т. 1 : А—Мол. — 416 с., С. 34;
Каталог виставки Амбіцьких / Автор-упорядник Неля Левицька. — Львів, 1989;
Кищак Степан. Корені лемківської різьби. — Львів : Свічадо, 2003. — С. 30;
Кравченко Ярослав. Різьбярі брати Амбіцькі // Народна творчість та етнографія. — 1992. — № 1. — С. 87—88;
І. Д. Красовський. Амбіцькі // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 54. — ISBN 5-88500-027-1;
Одрехівський Роман. Різьбярство Лемківщини від давнини до сьогодення. — Львів : Сполом, 1998. — С. 215;
В. В. Одрехівський. Амбіцькі // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — С. 427. — ISBN 966-02-2075-8.;
Марина Юр, Наталя Янко. Амбіцькі // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти томах — Т. 1: А—В / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ: Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 182—183;
І. Д. Красовський. Амбіцькі // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.;
С. Кищак, О. Ямборко. Амбіцький Юрій Іванович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 53. ISBN 978-966-02-8960-4.