Андаманські мови

Андаманські мови
Андаманські мови
Поширена в	Андаманські острови
Регіон	Індія
Носії	менш ніж 400
Писемність	відсутня
Офіційний статус
Коди мови

Андама́нські мо́ви — мови корінного населення Андаманських островів. Об'єднувались в одну сім'ю на підставі великої типологічної подібності, однак було доведено, що великі андаманські мови та онганські мови не пов'язані генеалогічно^[1]^[2]. Родинні зв'язки андаманських мов з будь-якими іншими мовами не встановлені. 1994 року Рулен виявив, що система займенників мови джувой і, меншою мірою — інших андаманських мов, збігається з системою займенників мови кусунда, яку раніше вважали ізольованою^[3]. Загальне число носіїв — менш ніж 400 осіб.

Класифікація

Згідно з Ethnologue^[4]:

Андаманські мови (Andamanese; 14 мов)
1. Великоандаманські мови (Great Andamanese; 11 мов)
  1. Північні (Northern Andamanese; 4 мови)
    1. ака-бо (Aka-Bo )
    2. ака-джеру (Aka-Jeru)
    3. ака-кора (Aka-Kora)
    4. ака-карі (Aka-Cari)
  2. Центральні (Central Andamanese; 6 мов)
    1. Пучікварська мова (A-Pucikwar) †
    2. ака-бале (Akar-Bale)
    3. ака-беа (Aka-Bea)
    4. око-джувой (Oko-Juwoi)
    5. ака-кеде (Aka-Kede)
    6. кол (Aka-Kol)
2. Південні (South Andamanese; 3 мови)
  1. джарава (Jarawa )
  2. онге (Öñge)
  3. сентінельська (Sentinel)

До колонізації Андаманських островів серед 5-8 тисяч андаманців 2/3 говорили мовами північної гілки, раніше поширеними на Північному, Середньому та Південному Андамані (крім внутрішніх районів останнього).

До 1930-х рр. ці мови вимерли. Їх сучасне продовження, т. зв. новоандаманська мова — це Креольська мова, в основі якої лежить мова ака-джеру і яка при цьому містить значну кількість елементів інших мов, а також андаманського діалекту мови гінді; нею володіють 37 нащадків північних Андаманських племен, що об'єдналися в єдину громаду й поселились у середині XX століття на острові Стрейт (перепис 1995 року).

Південну гілку складають мови джарава (понад 200 носіїв на західному узбережжі Південного та Середнього Андамана; кінець XX ст., оцінка) та онге (близько 100 мовців на Малому Андамані; кінець XX ст., оцінка); до цієї ж групи прийнято відносити невивчену сентінельську — мову населення острова Сентінел, яке не вступає в контакти (понад 100 мовців, точне число жителів острова невідоме).

Фонетика

Особливістю фонетики андаманських мов є відсутність фрикативних у мові онге (в інших мовах, ймовірно, є лише h).

Морфологія

Андаманські мови належать до аглютинативних мов, розвинена як префіксація, так і суфіксація. У мовах північної групи в імені відсутня категорія числа, в онге є факультативні суфікси однини, двоїни та множини. Прикметники в мовах північної групи виражаються самостійно, а в онге інкорпоруються в іменну словоформу. У мовах обох груп існують по кілька класів присвійних займенників, що залежать від типу належного. В онге на базі показників класу таких займенників виникла розвинена система класифікаторів, яка взаємодіє з іменем та дієсловом, а також використовується у словотворенні; пор. m-i-dange моя кістка , m-o-dange моя голова. Числівники як особливий клас в Андаманських мовах відсутні; кількість позначається поняттями «один», «два або кілька», «багато», тощо.

Синтаксис

Звичайний порядок слів «підмет + додаток + присудок», визначення йде після визначеного.

Писемність

Всі Андаманські мови безписемні.

Історія вивчення

Наприкінці XIX — початку XX ст. вивченням андаманських мов займалися через практичну потребу представники британської адміністрації та етнографи. Серед мов північної групи найбільш вивченою є Беа (мертва), південної — онге. Андаманські мови продовжують досліджувати індійські фахівці.

Примітки

↑ Manoharan, S. (1983). "Subgrouping Andamanese group of languages." International Journal of Dravidian Linguistics XII(1): 82–95.
↑ Abbi, Anvita (2008). "Is Great Andamanese genealogically and typologically distinct from Onge and Jarawa?" Language Sciences, doi:10.1016/j.langsci.2008.02.002
↑ Ruhlen, Merritt. The Origin of Language: Tracing the Evolution of the Mother Tongue. New York: John Wiley & Sons, 1994.
↑ Andamanese [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Ethnologue (2016)

Література

Abbi A. Endangered Languages of the Andaman Islands. München: LINCOM, 2006
Dasgupta D., Sharma S. R. A hand book of Onge language. Calcutta: Anthropological Survey of India, 1982.
Manoharan S. A descriptive and comparative study of Andamanese language. Calcutta: Anthropological Survey of India, 1989.
Manoharan S. Linguistic peculiarities of Andamanese family of languages // Indian Linguistics Vol. 47, 1986.
Manoharan S. Subgrouping Andamanese group of languages // International Journal of Dravidian Linguistics. Vol. 12, 1983.
Nair V. S. A note on the language of Jarawas // Bull. of the Anthropological Survey of India. 28, 1979.
Portman M. V. Notes on the languages of the South Andaman group of tribes. Calcutta: Office of the Superintendant of Government Printing. 1898.
Zide N., Pandya V. A bibliographic introduction to Andamanese linguistics // Journal of the American Oriental Society, Vol. 109, [pp. 639-51,] 1989.