Анрапетуцян Храпарак (станція метро)

40°10′43″ пн. ш. 44°30′57″ сх. д. / 40.17861° пн. ш. 44.51583° сх. д. / 40.17861; 44.51583

Анрапетуцян Храпарак
Єреванський метрополітен Перша лінія
Загальні дані
Тип	пілонна трисклепінна
Стара назва	«Ленін Храпарак» («Площа Леніна»)
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Дата відкриття	26 грудня 1981
Архітектор(и)	Дж. Торосян, Р. Мінасян
Виходи до	Площі Республіки

п о р Єреванський метрополітен Лінія 1
Легенда Давташен Назарбекян Ачапняк міст через р. Раздан Барекамуцюн +M Баграмян Єрітасардакан Анрапетуцян Храпарак Зоравара Андраніка Петак Давида Сасунського ПТО «Давида Сасунського» вулиця Ґареґіна Нжде вулиця Гранта Варданяна Горцаранаїн вулиця Таманцінері Шенгавіт Ґареґін Нжде Храпарак ТЧ-1 «Шенгавіт» Чарбах

Анрапетуця́н Храпара́к^[a] — станція Єреванського метрополітену, відкрита 26 грудня 1981 року. Станція розташована у центрі Єревану, між станціями «Єрітасардакан» і «Зоравара Андраніка», та має виходи до головного майдану міста.

Станція розташована у середмісті Єревана, в районі Кентрон, та має виходи на Республіканську площу – головний майдан міста, на честь якого й названо станцію. На площі знаходяться будівлі Уряду Вірменії, Державної картинної галереї Вірменії та Національного історичного музею Вірменії, а також музичні водограї та торговий центр Вернісаж.

Станцію відкрито 26 грудня 1981 року в межах відкриття І-ої черги підземної залізниці. Тоді вона мала назву «Леніні Храпарак» (вірм. Լենինի Հրապարակ) на честь засновника більшовицької партії, заколотника Владіміра Лєніна. Назву змінено 1992 року в ході декомунізації Вірменії.

Конструкція станції — пілонна трисклепінна. Похилий хід має тристрічковий ескалатор.

Пілони мають звужену ширину і велику глибину. Проходи між центральним і колійними залами виконані у вигляді багатошарових арок. В оздобленні пілонів і колійних стін використано білий і бежевий мармур. Підлога оздоблена темно-червоним гранітом. Оригінальні люстри центрального залу у вигляді зв'язок з металевих рур (раніше лампи світили і з нижнього, і з верхнього боку «рур», зараз світять тільки вниз). Бічні платформи підсвічуються ртутними світильниками в нішах пілонів (раніше і центральний зал додатково підсвічували з ніш лампами розжарювання, але зараз цього немає).

У протилежній стороні середнього залу глухий торець повністю викладений дзеркалами. Завдяки цьому створюється враження, що станція вдвічі довша, ніж насправді. Вестибюль станції теж має вельми цікаву форму. Його верхній майданчик розташований трохи вище рівня вулиці, касовий зал розташований на напівпідземному, нульовому поверсі. Головною ланкою вестибюля станції є рекреаційний підземний дворик із потужним фонтаном, струмені якого видно на рівні верхнього майданчика. Дворик зусібіч оточений вестибюлем. Потрапити у дворик можна з нульового поверху, до якого веде ескалатор зі станції.

• Анрапетуцян Храпарак

• Матеріал про станцію на сайті «Мир метро» [Архівовано 22 листопада 2008 у Wayback Machine.](рос.)