Антикітерський механізм

Антикітерський механізм
Зображення
Названо на честь Антикітера Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце розташування Національний археологічний музей (Афіни) Редагувати інформацію у Вікіданих
Творець невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Час/дата початку 1 століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
З матеріалу бронза Редагувати інформацію у Вікіданих
У збірках Національний археологічний музей (Афіни) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата відкриття (винаходу) 17 травня 1901 Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце відкриття Антикітерський корабель Редагувати інформацію у Вікіданих
Описано за адресою odysseus.culture.gr/h/4/eh430.jsp?obj_id=5582(гр.)(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Антикітерський механізм у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

35°51′51″ пн. ш. 23°18′18″ сх. д. / 35.864167° пн. ш. 23.305° сх. д. / 35.864167; 23.305

Антикі́терський механі́зм (грец. O μηχανισμός των Αντικυθήρων, О механісмо́с тон Антикіте́рон) — стародавній механічний аналоговий обчислювальний пристрій, призначений для розрахунку положення небесних тіл[1]. Мав вигляд дерев'яної коробки з бронзовими циферблатами на ширших сторонах. Він міг вираховувати розташування Місяця, Сонця та п'яти відомих давніх грекам планет, позбавляючи потреби в їх прямому спостереженні, а також передбачати сонячні й місячні затемнення до 19 років наперед[2].

Знайдений в уламках судна, Антикітерського корабля, що потонув поблизу острова Антикітера, між Кітерою та Критом, і датується приблизно 70-тими роками до н. е. Нині експонується у Національному археологічному музеї Греції.

Це єдиний зі знайдених пристроїв свого роду, але в античних і середньовічних джерелах згадаються подібні, що існували за століття до і після Антикітерського механізму.

Будова

Механізм на момент знахідки складався з кількох фрагментів. Фрагмент A містив 27 зубчатих коліщат, а фрагменти B, C, D — по одному[2]. Також були менші уламки[3]. Всього механізм складається з 82-х частин. На фрагментах корпуса збереглися написи, які описують небо, структуру календаря (парапегми) та цикли руху Сонця й Місяця[2]. Назви місяців були єгипетські, проте записані грецькими літерами. Календар використовувався також єгипетський (12 місяців по 30 днів + 5 додаткових днів)[3].

Пристрій використовував деякі закони, відкриті вавилонськими астрономами, як цикл Метона[4]. В основі роботи пристрою — знання, що за 19 років минає 235 циклів зміни фаз Місяця. За цей час Сонце, Місяць та Земля повертаються в майже однакове взаємне розташування відносно зодіаку. 76-річний Каліппів цикл становить 4 цикли Метона мінус один день і дозволяє точніше узгоджувати сонячні роки з цілим числом місячних циклів. Механізм враховував Сарос — цикл повторення затемнень. Якщо відбувається сонячне або місячне затемнення, дуже схоже затемнення відбудеться через 223 місячних цикли[3].

Розміри дерев'яного корпуса складали приблизно 34 см × 18 см × 9 см[3]. Широкі сторони закривалися дверцятами, на яких з внутрішнього боку містилися написи[5][6]. На пристрої було 3 великих циферблата:

  • Верхній передній циферблат містив спіральну шкалу на 5 оборотів, де стрілка показувала розташування Місяця. Вона мала 235 частин за кількістю місячних циклів у Каліпповому циклі. Два допоміжні маленькі циферблата дозволяли дізнатися дати початку великих свят, включаючи Олімпійські[3][7], Істмійські, Немейські, Додонські та Галійські ігри[8][9].
  • Нижній передній циферблат містив спіральну шкалу на 4 обороти, що показувала місяці, коли слід очікувати сонячного або місячного затемнення, на основі 18,2-річного циклу саросних затемнень. Він поділявся на 232 частини за кількістю місячний циклів за такий період[3][7]. Додатковий циферблат дозволяв округлювати результати, вказуючи чи потрібно додавати до отриманого значення ⅓ або ⅔ доби[6].
  • Третій циферблат, розміщений на протилежному боці корпуса, ймовірно показував розташування планет, але про це можна лише здогадуватися з загального призначення пристрою та залишків внутрішніх деталей[3][10].

Щоб обнулити циферблати, можливо слід було витягнути з корпуса спеціальний штифт[3].

Історія відкриття

1901 року в Егейському морі між грецьким островом Крит і півостровом Пелопоннес, поблизу острова Антикітера на глибині 43-60 метрів було виявлено затонулий античний римський корабель. Пірнальники за губками підняли на поверхню бронзову статую юнака і безліч інших артефактів.

1902 року археолог Валеріос Стаїс виявив серед піднятих предметів кілька бронзових шестерень[11][12], застряглих у шматках вапняку. Їх тоді оцінили в 1905 як частини астролябії[13]. Артефакт залишався невивченим до 1951 року, коли англійський історик Дерек Джон де Солла Прайс зацікавився ним і вперше визначив, що механізм є унікальним античним механічним обчислювальним пристроєм.

Останнє дослідження затонулого корабля здійснив 1978 року Жак-Ів Кусто[14]. Він не знайшов ніяких додаткових фрагментів механізму, проте знайдені монети дали першу приблизну дату виготовлення знахідки — 85 рік до н. е.

Реконструкції

Дерек Джон де Солла Прайс та його діюча реконструкція Антикітерського механізму

Дерек Джон де Солла Прайс здійснив рентгенівське дослідження механізму і побудував його схему. 1959 року він опублікував у журналі «Scientific American» докладний опис антикітерського механізму[15]. 1971 року побудовано повну схему пристрою, за якою він мав 32 шестерні. Система шестерень із передавальним співвідношенням 254:19 застосовувалася для моделювання руху Сонця і Місяця щодо нерухомих зірок. Співвідношення обрано на основі Метонового циклу: 254 сидеричні місяці (період обертання Місяця відносно нерухомих зірок) з великою точністю становлять 19 тропічних років або 254-19 = 233 синодичні місяці (період змін фаз Місяця). Розташування Сонця і Місяця відображалося на циферблат на одному з боків механізму. За допомогою диференціальної передачі обчислювалася різниця положень Сонця і Місяця, яка відповідає фазам Місяця. Вона виводилася на інший циферблат. В механізмі використані також знання про сарос та екселігмос.

Британський годинникар Джон Глів побудував діючу копію механізму за цією схемою. 2002 року Майкл Райт[en], спеціаліст з механічних пристроїв Лондонського музею науки, запропонував свою реконструкцію[16][17]. Він стверджує, що механізм міг моделювати рух не лише Сонця й Місяця, але й п'яти відомих у давнину планет — Меркурія, Венери, Марса, Юпітера та Сатурна.

2005 року розпочато греко-англійський проект «Antikythera Mechanism Research Project»[18] під егідою Міністерства культури Греції. У ньому беруть участь науковці двох грецьких університетів та англійського Кардіффського університету (зокрема, професори Майк Едмундс і Тоні Фріт) із залученням найсучаснішої техніки. У тому ж 2005 році оголошено про виявлення нових фрагментів механізму. Для того, щоб встановити розташування шестерень всередині вкритих мінеральними відкладеннями фрагментів, скористалися можливостями сучасних технологій — комп'ютерної томографії, яка за допомогою рентгенівських променів дозволяє створювати об'ємні зображення прихованого вмісту. Таким чином вдалося визначити взаємозв'язок окремих компонентів та їх функціональну належність. 30 травня 2006 було повідомлено, що завдяки новій рентгенівській методиці вдалося прочитати майже 95% написів, що містяться в механізмі (близько 2 000 грецьких символів). Водночас підтверджено дані про те, що механізм міг обчислювати конфігурації руху Марса, Юпітера, Сатурна[19].

Походження

Родос. Корабель, що перевозив пристрій, містив вази в родоському стилі. Це привело до гіпотези, що його було побудовано в академії, заснованій філософом-стоїком Посідонієм на острові Родос[20]. Саме з географічної широти острова найкраще спостерігаються астрономічні події, позначені на підписах з Антикітерського механізму[21].

Коринф. У 2008 році дослідження, проведене в рамках Проєкту дослідження механізму Антикітери, показало, що концепція механізму могла виникнути в колоніях Коринфа на північному заході Греції чи Сицилії. Саме там винайшли метонічний календар на спіралі[5].

Пергам. Інша теорія припускає, що монети, знайдені Жаком Кусто на місці затонулого судна в 1970-х роках, датуються часом будівництва пристрою. В такому разі механізм міг походити з Пергама, де розташовувалася Пергамська бібліотека, один з найбільших дослідницьких центрів античного світу[22].

Подібні пристрої

У конструкції механізму відсутні сліди доопрацювань. Усі елементи мають своє призначення, немає зайвих отворів. Це свідчить, що Антикітерський механізм був не першим у своєму роді. Його творець добре розумів влаштування пристрою, який повинен був мати попередників. Ймовірно, кількість таких механізмів могла обчислюватися десятками, і принаймні деякі з них повинні демонструвати еволюцію дизайну[23].

Цицерон у своєму трактаті 52 року до н. е. «Про державу» описував, що після завоювання Сиракуз у 212 році до н. е. римський командувач Марк Клавдій Марцелл викрав одне з астрономічних творінь Архімеда. Цей об'єкт відображав рухи Сонця та Місяця, а також тих п'яти планет. Можливо, Архімед прямо пов'язаний зі створенням Антикітерського механізму, що був удосконаленою версією його винаходу[24]. Папп Александрійський (290 – бл. 350 роки) стверджував, що Архімед написав нині втрачений рукопис «Про створення сфер», де йшлося про конструкцію таких пристроїв[25][26]. Цицерон також повідомляв, що ще один подібний пристрій був побудований «нещодавно» його другом Посідонієм: «...кожне обертання якого викликає такий самий рух Сонця, Місяця та п'яти блукаючих зірок [планет], як це відбувається щодня і щоночі на небесах...»[27].

Знайдено зубчасті коліщата візантійського часу (V-VI ст.), що могли бути частинами схожих механізмів[28]. В ісламському світі «Кітаб аль-Хіял», або «Книга вигадливих пристроїв», була замовлена ​​халіфом Багдада на початку IX століття в братів Бану Муса. Деякі з описаних там пристроїв можуть датуватися античною епохою[28].

У XI столітті китайський ерудит Су Сун побудував годинникову вежу, яка (серед інших вимірювань) показувала положення деяких зірок і планет, що відображалися на механічно обертовій армілярній сфері[29].

Схожі механізми, що слугували механічними годинниками та календарями, створювалися в Європі епохи Відродження. Прикладом є годинники-книги Ганса Шнієра 1583 року[30], Маркуса Пурмана останньої чверті XVI ст.[31]

У масовій культурі

Антикітерський механізм часто називають античним «комп'ютером»[32], однак таке визначення хибне, бо механізм не можна було запрограмувати, на відміну від справжнього механічного комп'ютера Беббіджа, спроєктованого в XIX ст. Коректніше називати його астрономічним калькулятором[33].

У фільмі «Індіана Джонс і реліквія долі» (2023) Архімед користується таким механізмом, щоб передбачати місця появи розломів між епохами.

Галерея

Примітки

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. а б в Freeth, Tony; Higgon, David; Dacanalis, Aris; MacDonald, Lindsay; Georgakopoulou, Myrto; Wojcik, Adam (12 березня 2021). A Model of the Cosmos in the ancient Greek Antikythera Mechanism. Scientific Reports (англ.). 11 (1): 5821. doi:10.1038/s41598-021-84310-w. ISSN 2045-2322.
  3. а б в г д е ж и Decoding The Antikythera Mechanism - Investigation of An Ancient Astronomical Calculator. www.bibliotecapleyades.net. Процитовано 26 травня 2025.
  4. Freeth, Tony (1 січня 2022). An Ancient Greek Astronomical Calculation Machine Reveals New Secrets. Scientific American (англ.). Процитовано 26 травня 2025.
  5. а б Freeth, Tony; Jones, Alexander; Steele, John M.; Bitsakis, Yanis (2008-07). Calendars with Olympiad display and eclipse prediction on the Antikythera Mechanism. Nature (англ.). 454 (7204): 614—617. doi:10.1038/nature07130. ISSN 1476-4687.
  6. а б Freeth, T.; Bitsakis, Y.; Moussas, X.; Seiradakis, J. H.; Tselikas, A.; Mangou, H.; Zafeiropoulou, M.; Hadland, R.; Bate, D. (2006-11). Decoding the ancient Greek astronomical calculator known as the Antikythera Mechanism. Nature (англ.). 444 (7119): 587—591. doi:10.1038/nature05357. ISSN 1476-4687.
  7. а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :2 не вказано текст
  8. Olympic link to early 'computer' (брит.). 30 липня 2008. Процитовано 26 травня 2025.
  9. Paul A. Iversen (2017). The Calendar on the Antikythera Mechanism and the Corinthian Family of Calendars. Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens. 86 (1): 129. doi:10.2972/hesperia.86.1.0129.
  10. Antikythera mechanism | Description, Purpose, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 26 травня 2025.
  11. Digital Reconstruction of the Antikythera Mechanism. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 22 лютого 2010.
  12. Антикиферский механизм. Архів оригіналу за 21 квітня 2010. Процитовано 22 лютого 2010.
  13. Mark, Joshua J. Antikythera Mechanism. World History Encyclopedia (англ.). Процитовано 26 травня 2025.
  14. The Cousteau Odyssey — Diving For Roman Plunder
  15. Derek J. de Solla Price «An Ancient Greek Computer». Архів оригіналу за 10 лютого 2010. Процитовано 22 лютого 2010.
  16. Wright, M T. «A Planetarium Display for the Antikythera mechanism». Horological Journal, 144 No. 5, 169—173, May 2002
  17. [[https://web.archive.org/web/20100101034920/http://heritage-key.com/video/virtual-reconstruction-antikythera-mechanism-m-wright-m-vicentini Архівовано 1 січня 2010 у Wayback Machine.] Virtual Reconstruction of the Antikythera Mechanism (by M. Wright & M. Vicentini) — YouTube]
  18. «Antikythera Mechanism Research Project». Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 24 листопада 2006. [Архівовано 2012-10-05 у Wayback Machine.]
  19. Decoding the ancient Greek astronomical calculator known as the Antikythera Mechanism
  20. Price, Derek de Solla (1974). Gears from the Greeks. The Antikythera Mechanism: A Calendar Computer from ca. 80 B. C. Transactions of the American Philosophical Society. 64 (7): 1—70. doi:10.2307/1006146. ISSN 0065-9746.
  21. Project, Antikythera Mechanism Research; Allen, M.; Ambrisco, W.; Anastasiou, Magdalini; Bate, D.; Bitsakis, Yanis; Crawley, A.; Edmunds, Michael G.; Gelb, D. (2016). Inscriptions of the Antikythera Mechanism (амер.). Brepols.
  22. Freeth, Tony (1 грудня 2009). Decoding an Ancient Computer: Greek Technology Tracked the Heavens. Scientific American (англ.). Процитовано 2 червня 2025.
  23. Were there others? | The Antikythera Mechanism Research Project. www.antikythera-mechanism.gr (англ.). Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 26 травня 2025.
  24. 125 Years Ago, Deep Sea Divers Went Looking for Sponges—And Accidentally Found the World’s First Computer. Popular Mechanics (амер.). 9 квітня 2025. Процитовано 26 травня 2025.
  25. Spheres and Planetaria (Introduction). www.math.nyu.edu. Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 26 травня 2025.
  26. Ancient Moon 'computer' revisited (брит.). 29 листопада 2006. Процитовано 26 травня 2025.
  27. Cicero: De Natura Deorum II. www.thelatinlibrary.com. Процитовано 26 травня 2025.
  28. а б Maddison, Francis (1985-03). Early mathematical wheelwork: Byzantine calendrical gearing. Nature (англ.). 314 (6009): 316—317. doi:10.1038/314316b0. ISSN 1476-4687.
  29. Asia for Educators, Columbia University. The Song Dynasty in China | Asia for Educators. afe.easia.columbia.edu (англ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 травня 2025.
  30. Hans Schnier.
  31. Pendant Watch in the Form of a Book. KHM.at (англ.). Процитовано 19 липня 2025.
  32. Greenspan, Jesse (15 квітня 2025). How the Secrets of an Ancient Greek ‘Computer’ Were Revealed. HISTORY (англ.). Процитовано 26 травня 2025.
  33. published, Owen Jarus (13 серпня 2022). Antikythera mechanism: Ancient celestial calculator. Live Science (англ.). Процитовано 26 травня 2025.

Література

Див. також

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антикітерський механізм

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya