У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Антонова .
Антонова Ольга Сергіївна (рос. Антонова Ольга Сергеевна ; 22 грудня 1937 (19371222 ) , Ленінград , РРФСР , СРСР ) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог. Заслужена артистка РРФСР (1980). Народна артистка Російської Федерації (1994). Кавалер ордена Пошани (25.10.2009).
Життєпис
Народилася у 1937 році в Ленінграді, в родині прозаїка і сценариста С. П. Антонова (1915—1995).
У 1965 році закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (курс Б. В. Зона ).
У 1965—2015 рр. — актриса Ленінградського, пізніше — Санкт-Петербурзького театру комедії імені М. П. Акімова .
Трагікомічна актриса емоційно щирої виразності[ 1] . Знімається в кіно з 1965 р., дебютувала рядом ролей в фільмах-спектаклях, зіграла понад 30 ролей у фільмах і телеспектаклях.
Широка популярність прийшла до актриси після виходу на екрани ліричної комедії реж. П. Фоменка «Майже смішна історія» (1977), де вона зіграла головну роль у дуеті з Михайлом Глузським .
Зіграла головну роль в українській картині реж. Кіри Муратової «Астенічний синдром» (1989). За виконання цієї ролі актриса удостоєна Призу кінофестивалю "Сузір'я . А картина у 1990 р. отримала кінопремію «Ніка» у номінації Найкращий ігровий фільм [ 2] і Спеціальний приз журі «Срібний ведмідь» (Silver Bear — Special Jury Prize) Берлінського міжнародного кінофестивалю [ 3] .
Зіграла одну з головних ролей в українській картині «Мої люди» (1990, мати Ернста; реж. Олег Гойда , кіностудія ім. О. Довженка ); також грала у російсько-українському серіалі «Охоронці пороку» /рос. «Блюстители порока» (2001, 1-я серія).
Лауреат і номінант ряду російських театральних і кінопремій.
Педагог Санкт-Петербурзької Державної Академії Театрального мистецтва .
Фестивалі та премії
Номінації
1990 — Кінопремія «Ніка» : Найкраща роль другого плану (фільм «Астенічний синдром» , 1989)[ 4]
1995 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт» : Найкраща жіноча роль (за роль Філумени в спектаклі «Філумена Мартурано» у постановці В. Титова, Театр Комедії імені Н. П. Акімова)[ 5]
2004 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: Найкраща жіноча роль (за роль Джудіт Блісс у виставі «Сінна лихоманка» у постановці Н. Колотової, Театр «Російська Антреприза» імені Андрія Миронова)[ 6] та ін.
Фільмографія
Акторські роботи:
«Велика котяча казка» (1965, фільм-спектакль, Принцеса)
«Сон в літню ніч» (1965, фільм-спектакль)
«Закон п'ятого поверху» (1966, фільм-спектакль)
«Архімеди XX-го століття» (1969, фільм-спектакль, продавець в книжковому магазині)
«Її ім'я — Весна» (1969, водій вантажівки)
«Тім Талер, або Проданий сміх» (1970, фільм-спектакль, покоївка (немає в титрах)
«Люблю, люблю» (1970, фільм-спектакль, Ніна)
«Майже смішна історія» (1977, Іларія Павлівна Алсуф'єва ; реж. П. Фоменко )
«Комедія помилок» (1978, Адріана, дружина Антіфола Ефеського )
«Цей милий старий дім» (1983, фільм-спектакль, Ніна Леонідівна Бегак ; реж. Л. Цуцульковський , П. Фоменко )
«Я не вмію приходити вчасно» (1983, короткометражний, Анна Сергіївна)
«Пані міністерша» /рос. «Госпожа министерша » (1984, Живка Попович)
«З днем народження, або Інкогніто» (1987, фільм-спектакль, Розалінда)
«Урок сольфеджіо» (1987, короткометражний)
«Астенічний синдром» (1989, Наталія Іванівна ; реж. Кіра Муратова , Одеська кіностудія )
«Мої люди» (1990, мати Ернста ; реж. Олег Гойда , кіностудія ім. О. Довженка )
«Побиття немовлят» (1991, фільм-спектакль)
«Царевбивця» (1991, імператриця Олександра Федорівна ; реж. К. Шахназаров )
«Мара» (1992, Місіс Стоун ; т/ф за повістю Теннессі Вільямса «Римська весна місіс Стоун»)
«Присутність» (1992, Наталія)
«Гріх. Історія пристрасті» /рос. «Грехъ. История страсти» (1993, мати Сергія ; реж. В. Сергєєв )
«Прокляття Дюран» (1993, мадам Дюран ; реж. В. Титов )
«Замок» (1994, Господиня трактиру ; реж. О. Балабанов )
«Незабудки» (1994, Єлизавета Сергіївна ; реж. Л. Куліджанов )
«Поживемо — побачимо» (1996)
«Російський бунт» (2000, Катерина II ; реж. О. Прошкін )
«Охоронці пороку» /рос. «Блюстители порока» (2001, 1-я серія, Шнайдер ; Росія—Україна)
«Вулиці розбитих ліхтарів -4» (2002, т/с, Зоя Івлєва)
«Панове присяжні» (2005, т/с)
«Зимовий вітер» (2006)
«Пером і шпагою» (2007, т/с, служниця)
«Селище» (2008, Агрофіна)
«Відрімасгор, або Історія мого космосу» /рос. «Видримасгор, или История моего космоса» (2009, Софія Кузьмівна) та ін.
Участь у фільмах:
«Фома. Поцілунок через скло» (2007, документальний)
«Читаємо Блокадну книгу» (2009, документальний, реж. О. Сокуров )
Спектаклі
(російською мовою)
Ролі в Санкт-Петербурзькому академічному театрі комедії імені М. П. Акімова
1965 — «Гусиное перо»
1965 — «Разорванный рубль»
1965 — «Инкогнито»
1965 — «Физики»
1965 — «Дон Жуан»
1966 — «Тень» Е. Л. Шварца — Аннунциата
1967 — «Звонок в пустую квартиру»
1970 — «Мы бомбили Ньюхейвен»
1974 — «Концерт для…» М. Жванецкий
1980 — «Квартет»
1980 — «Льстец» К. Гольдони
1982 — «Комната» — Альбина
1984 — «Синее небо, а в нём облака» В. Арро
1992 — «Цыганка мне сказала…»
1972 — «Тележка с яблоками»
1972 — «Этот милый старый дом» А. Арбузов — Нина Бегак
1973 — «Троянской войны не будет» Ж. Жироду — Елена
1974 — «Старый Новый год» М. Рощин — Инна
1974 — «Цилиндр»
1975 — «Мизантроп» Ж-Б. Мольер — Селимена
1976 — «Сваха»
1976 — «Варлам, сын Захария»
1977 — «Сослуживцы» Э. Брагинский — Верочка
1978 — «Свадьба-юбилей»
1979 — «Всё будет хорошо» С.Злотников
1986 — «Бешеные деньги» А. Н. Островского — Чебоксарова
1986 — «Всё о Еве» М. Орр, Р. Дэикем — Марго
1993 — «Филумена Мартурано» Э. де Филиппо — Филумена
1996 — «Мужчины в её жизни» С. Берман — Мэрион Фруд
2006 — «Гарольд и Мод» К. Хиггинс и Ж.-К. Каррьер — Мод
На сцені Театру Ленсовета
Театр «Притулок комедіанта»
Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» ім. Андрія Миронова
2003 — «Сенная лихорадка» Ноэль Коуард — Джудит Блисс
2009 — «Исхитрилась, или Плоды просвещения» Л. Н. Толстой — Анна Павловна Звездинцева
В інших театрах
Примітки
Джерела
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії Довідкові видання Нормативний контроль