Антонівці (Кременецький район)
![]() ![]() ![]() Анто́нівці — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Ілавка, на півночі району. Населення — 11 особи (2016). Поблизу села розташована ботанічна пам'ятка місцевого значення — Антонівецький сосняк. ІсторіяАрхеологічні дослідження та документальні дані дають підставу стверджувати що в VII-VI ст. до н.е. поблизу Антоновець знаходився найбільший городищенський центр, який зростав і розвивався. В ХІІ-ХІІІ ст. став великим поселенням із широкими торговими зв’язками, поселення було розміщене на перетині Волинсько-Київського кордону та торгового шляху із західної Європи в Київ. На околицях села зустрічаються знахідки з періоду неоліту та палеоліту. Біля Антонівців тривають розкопки давньоруського городища Уніас IX-XIII ст. (досліджував Олег Гаврилюк; див. Уніас-городище), виявлено археологічні пам'ятки ранньозалізної доби. Перша писемна згадка — 1545 року в люстації Кременецького замку. Назва походить від імені Антон[2]. У XVI ст. Антонівці належали князю М. Четвертинському, згодом відійшли до князів Збаразьких, пізніше — до Вишневецьких. Селяни займалися рільництвом, гончарством і бондарством. В 1795 році в селі була збудована церква на місці старої. Це був храм заввишки тридцять один метр – унікальна пам’ятка дерев’яного козацького бароко. До кінця ХІХ ст. в Антонівцях діяли поштова станція гужового тракту, скляна гута, фільварок, потужний млин. Село було одним з найбільших населених пунктів краю. 1 жовтня 1933 року утворено ґміну Угорськ Кременецького повіту і село включено до неї[3]. У березні 1943 року в прилеглому до Антоновець урочищі Дігтярня розташовувався табір Воєнної Округи УПА «Волинь-Південь» «Антонівецька республіка» стала одним з символів нескореної України, боротьби повстанської армії з фашистськими загарбниками. В селі Антонівці у конторі водяного млина знаходилась група пропагандистів і журналістів УПА, друкувалась газета «Повстанець», діяв невеличкий м’ясокомбінат для забезпечення харчування вояків. Коли активність українського підпілля перемістилась з північної Шумщини на схід, південь району, Антонівці і далі залишалися центром національно-визвольного руху. З 21 по 25 квітня 1944 року неподалік від села проходив Бій під Гурбами між загонами УПА та військами НКВС[4]. 50-ті роки ХХ ст. стали трагічними для села Антонівці. За участь в національно-визвольному русі його жителів розпочалась акція «добровільного переселення» антонівчан до східних областей України, ініційована Тернопільським обкомом партії. Добровільні засади «переселення» обернулися для Антоновець насиллям, примусівкою, жорстокими діями влади. Восени 1946-го року 177 родин вивезли в село Роздол та село Привітне Запорізької області, інші розселили на Шумщині та Лановеччині. 2 липня 1952 року Указом Президії Верховної Ради УРСР була ліквідована Антонівецька сільська рада. 29 квітня 1990 року підписана постанова Президії Верховної Ради Української РСР про відновлення села Антонівці[5]. 21 вересня 1990 року в Антонівцях пройшли урочини з нагоди 445 річчя першої писемної згадки про село. Богослужіння були відправлені у храмі Святої Трійці на Даниловій горі та на місці спаленої антонівецької церкви. Був відкритий пам’ятний камінь, на якому був напис: «Тут до 1952 року було село». Між селами Смига Рівненської області та Антонівці щороку проходить наймасовіша в Україні спортивно-патріотична теренова гра Гурби-Антонівці[6]. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади[7]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району[8]. Пам'ятки
Цікаві фактиЧерез село проходить велосипедний маршрут №4 «Шляхами південного краю Волині»[9] Національного парку "Кременецькі гори". Протяжність маршруту – 90 км. Цвинтар
НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
Відомі люди
Галерея
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia