Апанович Віктор АнтоновичВіктор Антонович Апано́вич (3 вересня 1922, Тифліс — 18 червня 1996, Сімферополь) — український живописець і педагог; член спілки РАБІС із 1937 року[1], Спілки художників СРСР з 1950 року, голова правління Кримського відділення Спілки радянських художників України у 1958–1960 роках. БіографіяНародився 3 вересня 1922 року в місті Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія). Протягом 1937—1941 років навчався у Ростовському художньому училищі імені Митрофана Грекова, де протягом трьох років отримував заохочувальну стипендію від обласної Спілки радянських художників. У 1940 році був премійований поїздкою до Москви[1]. З початком німецько-радянської війни 22 серпня 1941 року був мобілізований і направлений на навчання в Ростовське артилерійське училище. У складі зведеного курсантського полку брав участь у боях під Ростовом. Після закінчення училища, евакуйованого на Кавказ, у званні старшого сержанта був відправлений на фронт. У 1942 році в боях під Харковом був поранений, захворів на висипний тиф, і в 1943 році, після лікування, звільнений у запас[1]. З листопада 1944 року до 13 травня 1945 року працював художником у гарнізонному Будинку Радянської армії у Києві та одночасно навчався у Київському державному художньому інституті, де його викладачем був Михайло Шаронов. У 1945 році перевівся на живописний факультет Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна Академії мистецтв СРСР, який закінчив у 1950 році. Серед його педагогів були художники Олександр Зайцев, Михайло Бернштейн. Отримав звання художника живопису. Дипломну роботу — картину «На канікулах», захистив на «добре» (керівник Борис Йогансон)[1]. За розподілом, Комітетом у справах мистецтв при Раді міністрів СРСР, був направлений на роботу до Сімферополя. Упродовж 1950—1954 років викладав живопис та композицію у Кримському художньому училищі імені Миколи Самокиша. Одночасно, працював у товаристві «Кримхудожник», членом якого був з 1 серпня 1950 року[1]. Правлінням Спілки радянських художників Криму 31 липня 1950 року, за рекомендацією ленінградських художників Віктора Орєшникова, Йосипа Серебряного, Олександра Зайцева, був прийнятий до членів Спілки художників СРСР. З 20 березня 1951 року по 15 січня 1955 року та з 21 березня 1958 року по 21 листопада 1962 року був членом Правління Спілки радянських художників Криму — Кримського відділення Спілки радянських художників України, а з 27 березня 1958 року по 13 липня 1960 року — головою Правління[1]. 1954 року залишив викладацьку діяльність і перейшов на творчу роботу, працював за договорами у Сімферопольських майстернях Художнього фонду УРСР, потім у Кримському художньо-виробничому комбінаті. Був учасником VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів і делегатом I Всесоюзного з'їзду радянських художників у Москві у 1957 році[1]. Жив у Сімферополі в будинку на вулиці Беспалова, № 35, квартира № 6. Помер у Сімферополі 18 червня 1996 року. ТворчістьПрацював в галузі станкового живопису. Серед робіт:
Ілюстрував дитячі книги, зокрема оповідання Костянтина Золотовського «Підводні майстри» (1958). Від 1954 року брав участь у всеукраїнських, від 1957 року — у всесоюзних та від 1958 року — у міжнародних виставках. . Картини художника зберігаються в Севастопольському художньому музеї імені Крошицького та Сімферопольському художньому музеї. Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
