Апвелінг
Якщо вітер дме паралельно узбережжю в південній півкулі (наприклад, вздовж узбережжя Перу, де вітер дме на північ), перенесення Екмана може призвести до чистого руху поверхневих вод на 90° ліворуч, що може призвести до підняття узбережжя.[1] Апвелінг (від англ. upwelling) — підйом глибинних вод у верхні шари океану. Загальний описНайчастіше виникає при згінних вітрах у прибережних районах, де під дією направлених вітрів і течій відбувається підняття вод з глибин 100—300 м. Сумарна площа виявів постійного апвелінгу в сучасному океані оцінюється близько 1 млн км² за середньої вертикальної швидкості підйому 1 м/добу. З апвелінгом пов'язують утворення деяких видів корисних копалин, зокрема фосфоритів. На це вказує палеогеографічна реконструкція фосфоритоносних басейнів докембрію і фанерозою. Найбільші фосфоритові родовища сформувалися на океанських шельфах, що омивалися потужним апвелінгом. Циркуляція океанських вод у процесі апвелінгу сприяла винесенню з океанічних глибинних вод великої маси холодної води з розчиненими в них фосфором, кремнієм, азотом та іншими біогенними компонентами. Під дією різних факторів — фізико-хімічних, біогенних відбувалася концентрація фосфоритів у прибережній зоні, на шельфах. Апвелінги виникають в результаті особливої динаміки вод: у відкритому океані — у районах дивергенції течій, а в прибережній зоні апвелінгу це ефект, що зумовлений згінними вітрами. Див. такожЛітература
Посилання
Примітки |
Portal di Ensiklopedia Dunia