Апостольська адгортація

	Апостольська адгортація
Автор	Папа Римський
	Апостольська адгортація у Вікісховищі

Апостольська адгортація, або апостольське повчання, (лат. adhortatio — заохочення) — офіційний документ понтифіка Католицької Церкви. За важливістю апостольська адгортація є третьою після апостольської конституції та енцикліки. Документ заохочує до певної чесноти чи діяльності, він не окреслює церковної доктрини і не вважається законодавчим. Апостольська адгортація може бути постсинодальною, тобто результатом постанов синоду єпископів, або власним напрацюванням понтифіка.

За даними Ватиканського сайту^[1], першу Апостольську адгортацію «Haerent Animo» (1908) написав папа Пій X. Вона адресована католицькому духовенству з нагоди золотого ювілею священства папи Пія Х.

Перелік апостольських адгортацій

папа Пій Х (1903—1914):

- Haerent Animo (04.08.1908)

папа Бенедикт XV (1914—1922):

- Ubi Primum (08.09.1914)

- Allorché fummo chiamati (28.07.1915)

- Dès le début (01.08.1917)

папа Пій XII (1939—1958):

- Asperis Commoti (08.12.1939)

- In Auspicando Super (28.06.1948)

- Conflictatio Bonorum (11.02.1949)

- Sollemnibus Documentis (08.11.1949)

- Menti Nostrae (23.09.1950)

- I Rapidi Progressi (01.01.1954)

- Il Film Ideale (25.10.1955)

папа Іван XXIII (1958—1963):

- A quarantacinque anni (12.04.1959)

- Sacrae Laudis (06.01.1962)

- Novem Per Dies (20.05.1963)

папа Павло VI (1963—1978):

- Petrum et Paulum Apostolos (22.02.1967)

- Signum Magnum (13.05.1967)

- Recurrens mensis october (07.10.1969)

- Quinque iam anni (08.12.1970)

- Evangelica Testificatio (29.06.1971)

- Nobis in Animo (25.03.1974)

- Marialis Cultus (02.02.1974)

- Paterna cum benevolentia (08.12.1974)

- Evangelii Nuntiandi (08.12.1975)

- Gaudete in Domino (09.05.1975).

папа Іван Павло II (1978—2005):

- Catechesi Tradendae («Передавання катехизи», 16.10.1979)^[2]

- Familiaris Consortio («Сімейна спільнота», 22.11.1981)^[3]

- Redemptionis Donum (25.03.1984)

- Reconciliatio et paenitentia (02.12.1984)

- Christifideles laici («Покликання і місія мирян», 30.12.1988)^[4]

- Redemptoris Custos («Опікун Відкупителя», 15.08.1989)^[5]

- Pastores dabo vobis (25.03.1992)

- Ecclesia in Africa (14.09.1995)

- Vita consecrata («Богопосвячене життя», 25.03.1996)^[6]

- Una speranza nuova per il Libano (10.05.1997)

- Ecclesia in America (22.01.1999)

- Ecclesia in Asia (06.11.1999)

- Ecclesia in Oceania (22.11.2001)

- Ecclesia in Europa (28.06.2003)

- Pastores gregis (16.10.2003)

папа Бенедикт XVI (2005—2013):

- Sacramentum caritatis (22.02.2007) — про Євхаристію та місію Церкви.

- Verbum Domini («Слово Господнє», 30.09.2010) — про Слово Боже у житті та місії Церкви^[7].

- Africae Munus (19.11.2011) — про Церкву в Африці.

- Ecclesia in Medio Oriente (14.09.2012) — про Церкву на Близькому Сході, спілкування та свідчення.

папа Франциск (від 2013):

- Evangelii gaudium («Радість Євангелія», 24.11.2013) — про проголошення Євангелія в сучасному світі, плід праці синоду про нову євангелізацію^[8].

- Amoris Laetitia («Радість любові», 19.03.2016) — про любов у сім'ї, плід праці синоду про покликання та місію сім'ї в Церкві та в сучасному світі^[9].

- Gaudete et exsultate («Радійте й веселіться», 19.03.2018) — заклик до святості в сучасному світі. Документ не є постсинодальним^[10].

- Christus vivit («Христос живий», 25.03.2019) — постсинодальна апостольська адгортація до молоді та до цілого народу Божого^[11].