Вселенські собори

Вселе́нські собо́ри (грец. Σύνοδοι Οικουμενικαί, лат. Oecumenica Concilia) — збори переважно єпископату християнської церкви в її вселенській повноті, на яких обговорюються питання і виносяться рішення доктринального (догматичного), церковно-політичного та судово-дисциплінарного характерів.

Перелік соборів

Визнаються усіма Церквами:

I. Перший Нікейський собор (325): прийнято Символ віри, засуджено аріанство, визначено дату Пасхи
II. Перший Константинопольський собор (381): повторно засуджено аріанство, формулюється віровчення про Святу Трійцю

Визнаються православними, католиками та усіма, окрім Ассирійської, дохалкедонськими церквами:

III. Ефеський собор (431): засуджено несторіанство

Визнаються православними та католиками:

Православні визнають рішення таких соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі), хоч вони де-факто були саме такими:

VIII. Софійський собор (879–880)
IX. П'ятий Константинопольський собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами (1341–1351)

Визнаються лише католицькою церквою:

VIII. Четвертий Константинопольський собор (869)
IX. Перший Латеранський собор (1123)
X. Другий Латеранський собор (1139)
XI. Третій Латеранський собор (1179)
XII. Четвертий Латеранський собор (1215)
XIII. Перший Ліонський собор (1245)
XIV. Другий Ліонський собор (1274)
XV. В'єнський собор (1311–1312)
XVI. Констанцький собор (1414–1418)
XVII. Флорентійський собор (1438–1445)
XVIII. П'ятий Латеранський собор (1512–1517)
XIX. Тридентський собор (1545–1563)
XX. Перший Ватиканський собор (1869–1870)
XXI. Другий Ватиканський собор (1962–1965)

Після розколу християн на католиків і православних 1054 року Вселенський собор з делегованими представниками від усіх церков світу, згідно з встановленою процедурою ось уже як майже 1000 років не скликався. Єдиного центру Вселенського собору немає. Але з 1961 року почалася організаційна робота для скликання Вселенського собору. Із 15 автономних православних церков світу єдина Російська православна церква відмовилася.^[1]

Попри це, Константинопольський Патріарх Варфоломій I все ж скликав Всеправославний собор на 16–17 червня 2016 року на о. Криті (Греція)^[2]^[3]^[4]. Спроба зірвати цей собор^[5] скликаний вперше за майже 1000 років не вдалася й учасники Всеправославного собору різко засудили церкви, які не приїхали^[6].

Собор	I	II	III	IV	V	VI	VII
Рік	325	381	431	451	553	680	787
Місто	Нікея	Константинополь	Ефес	Халкедон	Константинополь	Константинополь	Нікея
Імператор	св. Костянтин Вел.	Феодосій Вел.	Феодосій Молодший	Маркіян	св. Юстиніан	Костянтин Погонат	Костянтин та Ірина
Патріарх	св. Митрофан	свт. Григорій; Нектарій	св. Кирил Олександрійський	св. Анатолій	св. Євтихій	св. Георгій	св. Тарасій
Головуючий	Євстафій Антиох.	Мелетій Антох.; патріарх Константинополя	Кирило Олександр., Іоан Антіох.	Анатолій Констант.	св. Євтихій Конст.	св. Григорій Конст.	св. Тарасій Конст.
Папа	Сільвестр І	Дамас І	Целестин I	св. Лев Великий	Вигилій	Агафон	Адріан І
Членів собору	318	150	200	630	165	170	367
Православні учасники	Олександр Ол-др., Осія Кордубський, Євстафій Антіох., Яків Низибійський, свт. Спиридон, свт. Миколай	Мелетій Антиох., наступ/ Вас. Вел. по Кесарійск. кафедрі Еладій, Григорій Ниськ., Кирило Єрусалимський, Григорій Богослов	Мемнон Ефеський, єпископи Олександрії, Єрусалима, Палестини, Ілірика	Анатолій КП, МаксимАнтох., Ювеналій Єрус., Фаласій Каппад, легати єп. Пасхазій і Луценцій, Феодорит Кірск.	Аполінарій Олександрійський, Домн Антиох.	Макарій Антіох., св. Петро і Феодор, головуючі Олександр. і Єрусалим. патріархатів	св. Тарасій Констант.
Проти кого	Арія	Македонія, Аполінарія	Несторія	Євтихія і Діоскора	«Трьох глав»	Монофілітів	Іконоборців
Корені єресей	Непримиренність юдео-гностичної свідомості з таїнством Боговтілення	Аріанство	твори Феодора Мопсуетського і Діодора Тарсійського	Деякі місця у творах свт. Кирила, свт. Афанасія Олександрійських	Місцятворів Феодорита Кірського, посл. Іви Едеського до Персу, творіння Феодора Мопсуетск.	Прагнення імп. Іраклія за допоми монофілітства досягти унії з монофізитами	Іконоборчі і павліканські погляди імп. Лева Ісаврянина (717—741)
Єресі	Омоусіос Сина з Отцем, «Син Божий — витвір і творіння; був час, коли Сина не було; Син змінюється за Своєю сутністю»	Аполінарій: «Місце людського духа у Христі замінив Божественний Логос» Македоній: «Св. Дух — творіння».	«Діва Марія — Христородиця». питання з'єднання природ у Христі	Злиття у Христі Божественної и людської природи з поглинанням останньої першою; Євтихій: «Після Втілення поклоняюсь одній природі Бога воплотившого»	Пронесторіанські погляди; осудження III Всел. Соб., хули на свт. Кирила Олександрійського	У Христі одна воля і одна Божественна дія	Іконошанування — ідолослужіння. Неописаність Христа.
Прихильники єресіарха	Євсевій Нікомидійський, Феона Мармарійський, Секунд Птолемаїдський		пресв. Лампон, Іоан Антиох., представник імператора Кандідіана	міністр Хрисафій при дворі безвладного імп. Феодосія	Факунд Герміанський (Африка) — «На захист трьох глав»; західні і африканські єпископи і пресвітери	імп. Іраклій, Кир Олександр., патріархи Констант.: Сергій, Пір, Павло, Петро; папа Гонорій; Макарій Антиох., монах Поліхроній	Костянтин Копронім
Викривачі єресіарха	Олександр Олександрійський, Осія Кордубський	Мелетій Антіохійський, Григорій Нисський	Прокл Констант., Євсевій Дорилійський; свт. Кирило Олександрійський	Євсевій Дорилійський — 448г. — Єп. собор; Флавіан Констант., св. Лев Великий	імп. св. Юстиніан, отці собору	св. Софроній Єрусалимський, св. Максим Сповідник, св. папа Мартин	прп. Іоан Дамаскін, папи Григорій II, Григорій III
Постанови собору	1-ша частина Символ Віри (1-7 члени), святкування Пасхи, проти целібату	8-12 чл. Символу Віри; про переваги Константинт. Єпископа	«Божественна і людська природа у Христі з'єднана нероздільно і незлитно». Повалення Несторія. Заборона складати новий Символ віри	В одному лиці Христа дві природи — Божественна і людська — з'єдналися незлитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно	Анафематствування Феодора Мопсуестського і Орігена, «Послання» Іви і деяких місць з творіння Феодорита Кирського	«У Христі два хотіння, дві волі з'єднані нероздільно, незмінно, нерозлучно, незлитно; Його людська воля підпорядковується Божественній»	«Честь, яка віддається іконам, відноситься до її першообразу, і ті хто поклоняється іконі поклоняється іпостасі зображеного на ній»
Правила	20	7	8	30	102	102	22
Події після собору	Гоніння імп. Констанція (336-61) на свт. Афанасія Олександр. і папу Ліверія. Юліан Відступник (361-63). 358г. — собор в Анкирі — утвердження Василієм Анкірським і ін.. виникнення аполінаріанства (з 352г.)	395 — розділення Імперії на Західну (імп. Гонорій) і Східну (імп. Аркадій) частини	«Собор відступлення» під початком ІоанаАнтиох.; скинення свт. Кирила і Мемнона Ефеського. Прп. Далмат виходить із затвору підтримати православних в Конст. Підступ вельможі Іринея; висновок Кирила, Мемнона і Несторія. Єп. засідання в Халкедоні	Імп. Василиск (476-7) видає енцикліон з анафемою Собору; імп. Зенон (477-91) видає двозначний «Енотикон»; імп. Анастасій (491—518) вводить в Трисвяте " Розіпнися за нас ". Опозиція монофізитів у Палестині, Єгипті, Антиохії (монах Петро Гнафевс)	615г. — облога Константинополя персами	691г. — при імп. Юстиніані II Трульский (Пято-Шостий) Собор в Констан.. Голова — патріарх Кпля Павло, всього 213 отців. складено 102 правила.	813-43 — другий період іконоборства. 802 — скинення Ірини. Іконоборці імп. Лев Вірменин (813—820), імп. Феофіл (+842), патр. Іоан Граматик
Доповнення	321г. — собор в Олександрії, який відлучив Арія. Помісні Собори: 314 — Анкір., 315 — Неокесар., 340 — Гангрський., 341 — Антіох., 364 — Лаодикіийський, 347 — Сардикійський	Питання по Антіохійській кафедрі. Свт. Григорій Богословом залишає Конст. кафедру. Помісні Собори: 418 — Карфагенський, 394 — Константинопольський	Несторій засуджений на помісному соборі в Римі 430 р. 12 анафематизмів свт. Кирила. 482-Енотикон	449 р. — «розбійницький собор» в Ефесі, голова– Діоскур Олександр; скинено Флавіана і Євсевія, анафематство Іви Едеського; вбивство Протерія Олександр., >>Тимофій Елур	544 р. — наказ імп. з анафемою трьох авторів. Суперечка про «три глави». Протест Африканських і Зх. єпп. Згода папи. Протест рим. дияк. Рустика і Севастіана. Собори в Ілірику і Африці проти папи. 551 новий указ	Імп. Іраклій 638 р. — «Екфесіс», імп. Констанс II — «Типос»; 648 р. — Латеранський собор — засудив монофелітство; 653 р. — арешт папи Мартина, заслання в Херсонес, а прп. Максима –у Фракію.	754 р. — іконоборчий собор. Вигнання імп. Львом Ісаврянинів патр. Германа і поставлення патр. іконоб. Анастасія. 727 р. — папа Гонорій скликує собор в Риме проти іконоборців

Примітки

↑ стор. 67-68 (Вселенська православ'я — Вселенські собори), «Релігієзнавчий словник», за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. «Четверта хвиля», м. Київ, 1996 р. ISBN 966-529-005-3
↑ Червоненко Віталій, (17 червня 2016). «Чи виграє Україна від суперечки Москви і Константинополя?». "BBC". Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. Напередодні першого за тисячоліття Всеправославного Собору суперечка Константинопольського Патріарха та Російської православної церкви стала публічною{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
↑ «В Женеве завершилось Собрание Предстоятелей Поместных Православных Церквей». РПЦ. 28 января 2016. Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. (рос.)
↑ «Synaxis of the Primates of the Orthodox Churches (Phanar, March 6-9, 2014) Message». "The Ecumenical Patriarchate of Constantinople". Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. (англ.)(гр.)
↑ Мошкин Михаил, (8 июня 2016). «Всеправославный собор оказался под угрозой срыва». ООО Деловая газета «Взгляд». Архів оригіналу за 23-06-2016. Процитовано 23-06-2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
↑ Ковальська Неллі, (21-06-2016). «Учасники Всеправославного собору різко висловилися проти церков, які не приїхали». "ТСН". Архів оригіналу за 22-06-2016. Процитовано 22-06-2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)

Джерела

Павленко П. Ю. Вселенські собори // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вселенські_собори
«Релігієзнавчий словник», за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. «Четверта хвиля», м. Київ, 1996 р. — ISBN 966-529-005-3.

Література

М. Г. Капітоненко. Вселенські собори // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X