Аренга велика

?Аренга велика
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Мухоловкові (Muscicapidae);
Рід:	Аренга (Myophonus);
Вид:	Аренга велика;
Біноміальна назва
	Myophonus caeruleus; (Scopoli, 1786)
	; Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року Зимування
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Gracula caerulea Scopoli, 1786
Посилання
Вікісховище:	Myophonus caeruleus
Віківиди:	Myophonus caeruleus
ITIS:	916148
МСОП:	22708329
NCBI:	869933

Аре́нга велика^[3] (Myophonus caeruleus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Гімалаях, Центральній, Східній і Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 29-35 см, вага 136–231 г^[4]. Самці дещо більші за самиць. Довжина крила становить 155-200 мм, довжина цівки 45-55 мм, довжина дзьоба 29-46 мм^[5]. У представників типового підвиду забарвлення майже повністю темно-синє, у самців більш блискуче, у молодих птахів чорне. Верхня частина тіла поцяткована металево-блискучими фіолетовими плямками; найбільш рясно поцяткованою є голова. Покривні пера крил поцятковані дрібними сріблясто-сірими плямками. Очі червонуваті, дзьоб і лапи чорні^[6]^[7]^[8]^[9].

У представників інших підвидів дзьоб жовтий, іноді зверху чорний. Представники підвиду M. c. temminckii мають найбільші розміри, плями на крилах у них більші, очі більш карі. У представників M. c. eugenei плями на крилах відсутні. Представники підвиду M. c. crassirostris мають дещо менші розміри, товщий і коротший дзьоб; на крилах у них часто є біла смуга, сформована першорядними маховими перами. Представники підвиду M. c. dichrorhynchus мають найбільш тьмяне забарвлення, дзьоб у них більший, ніж у представників номінативного підвиду^[6]^[10].

Підвиди

Виділяють шість підвидів:^[11]^[12]^[13]

M. c. temminckii Vigors, 1831 — від західного Тянь-Шаню на південь до Афганістану та на схід через Гімалаї до північно-східної Індії, північної М'янми і китайської провінції Сичуань;
M. c. caeruleus (Scopoli, 1786) — центральний і східний Китай;
M. c. eugenei Hume, 1873 — від центральної М'янми до східного Таїланду, південного Китаю, північного і центрального Індокитаю;
M. c. crassirostris Robinson, 1910 — південно-східний Таїланд, Камбоджа, північ і центр Малайського півострова;
M. c. dichrorhynchus Salvadori, 1879 — південь Малайського півострова і Суматра;
M. c. flavirostris (Horsfield, 1821) — Ява.

Поширення і екологія

Великі аренги мешкають в Китаї, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Таїланді, Малайзії, Індонезії, Індії, М'янмі, Бангладеш, Бутані, Непалі, Пакистані, Афганістані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані, Киргизстані та на крайньому південному сході Казахстану^[14]^[15]. Вони живуть в гірських тропічних і широколистяних лісах, в чагарникових заростях поблизу річок і струмків, в садах. Зустрічаються на висоті від 1000 до 4000 м над рівнем моря. Гімалайські популяції взимку мігрують в долини, на висоту до 2400 м над рівнем моря^[16].

Поведінка

Великі аренги зустрічаються поодинці або парами. Вони живляться комахами, їх личинками, равликами, черв'яками, крабами і дрібними хребетними, а також ягодами і зерном. Сезон розмноження в Центральній Азії триває з квітня по серпень, на Малайському півострові — з квітня по травень, а на Яві — з жовтня по квітень. За сезон може вилупитися два виводки. Гніздо чашоподібне, зроблене з моху і корінців. Воно розміщується в розщелині скелі або в дуплі, недалеко від води. В кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 17-18 днів, насиджує лише самиця. Великі аренги іноді стають жертвами гніздового паразитизму великих зозуль^[17]^[18]^[19]^[20].

Галерея

Представник підвиду M. c. eugenei (Чіангмай, Таїланд)
Представник підвиду M. c. temminckii (Уттаракханд, Індія)
Представник підвиду M. c. temminckii (Сіккім, Індія)
Поштова марка Узбекистану із зображенням великої аренги

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Myophonus caeruleus. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
↑ G.A. Scopoli (1786). Deliciae florae faunae insubricae... (лат.). Т. 2.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ CRC Handbook of Avian Body Masses by John B. Dunning Jr. (Editor). CRC Press (1992), ISBN 978-0-8493-4258-5.
↑ Thrushes by Peter Clement. Princeton University Press (2001), ISBN 0691088527
↑ ^а ^б Delacour, J (1942). The Whistling Thrushes (PDF). Auk. 59 (2): 246—264. doi:10.2307/4079555. JSTOR 4079555. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2021.
↑ Rasmussen PC, Anderton JC (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 371.
↑ Ali, S; Ripley, SD (1998). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 9 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 81—84.
↑ Oates, EW (1889). The Fauna of British India. Birds. Volume 1. London: Taylor and Francis. с. 178—180.
↑ Deignan HG; Paynter RA Jr; Ripley, S D (1964). Mary, E; Paynter R A Jr (ред.). Check-list of birds of the world. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 142—144. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 04 листопада 2021.
↑ Lord Rothschild (1926). On the avifauna of Yunnan, with critical notes. Novitates Zoologicae. 33 (3): 189—343.
↑ Kloss, CB (1917). Myiophoneus temmincki. Records of the Indian Museum. 13 (418). Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
↑ Gawriłow E. I., Gawriłow A. E. (2005). The Birds of Kazakhstan. Ałmaty. с. 116. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
↑ Blue Whistling Thrush, Myophonus caeruleus (Scopoli, 1786). Синяя птица Көкқұс. Birds.kz Kazakhstan birding community. Процитовано 27 czerwca 2021.
↑ Peter Spierenburg (2005). Birds in Bhutan: Status and Distribution. Oriental Bird Club. с. 188.
↑ Baker, ECS (1924). The Fauna of British India. Birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 180—181.
↑ George, Joseph (1961). Time of first morning call of the Himalayan Whistling Thrush. Newsletter for Birdwatchers. Т. 1, № 4. с. 2.
↑ Astley, HD (1903). The Blue Whistling Thrush Myiophoneus temmincki. Avicultural Magazine. 1 (6): 196—201.
↑ Way, ABM (1945). Whistling Thrush (Myophonus caeruleus) preying on other birds. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 45 (4): 607. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.