Банников Олександр Олександрович

	Олександр Олександрович Банников
	;
Народився	23 червня 1918; Перм
Помер	5 серпня 1991 (73 роки); Київ
Громадянство	СРСР

Олександр Олександрович Ба́нников (нар. 23 червня 1918, Перм — пом. 5 серпня 1991, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки художників України з 1965 року.

Біографія

Народився 23 червня 1918 року в місті Пермі (тепер Росія). Займався на курсах при відділі народної освіти Ленінграду, які закінчив у 1936 році. У 1938–1941 роках навчався в Художній школі майстрів оздоблювальних робіт при Ленінградському інституті інженерів комунального будівництва. У 1934—1941 роках працював як художник-оформлювач в Ленінграді.

З червня 1941 року по 21 лютого 1948 року служив в Червоній (потім Радянській) армії. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медалями «За оборону Москви», «За оборону Кавказу» «За перемогу над Німеччиною»^[1].

З 1948 року жив у Києві, в будинку на вулиці Фрунзе, 115/1, квартира 48. Помер в Києві 5 серпня 1991 року.

Творчість

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

портрети

артиста МХАТу Владлена Давидова (1954, оргскло; Алупкінський палац);
народної артистки СРСР Алли Тарасової (1957, мармур; Національний музей історії України);
Максима Горького (1959, гіпс тонований);
Володимира Леніна (1960, оргскло);
композитора Миколи Лисенка (1961, мармур);
Героя Радянського Союзу генерала А. Власенка (1965).

Разом з Володимиром Мільком виконав пам'ятник Володимиру Леніну для міста Солікамська (1960, бронза).

Автор меморіальних дошок у Києві:

Борису Петровичу Жаданівському на вулиці Князів Острозьких, 5 (1969, бронза; демонтована у 2016 році)^[2];
Боброву Вікторінові Флавіановичу на проспекті Берестейському, 37 (1972, бронза)^[3];
Полторацькому Григорію Микитовичу на вулиці Олени Теліги, 13/14 (1975, бронза, барельєф)^[2].

Автор плакатів:

«Не відкривай кришку над трепалом до повної остоновки машини!» (1930-ті);
«Не давай отямитися ворогу — бий його з позиції відкритої» (1940)^[4].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1954 року, зокрема:

у всесоюзній виставці образотворчого мистецтва УРСР, присвяченій 300-річчю возз'єднання України з Росією (1954, Третьяковська галерея);
у ювілейній художній виставці УРСР (1957);
у 4-й обласній виставці Київського товариства художників (1959);
у художній виставці «Радянська Україна» (1960)^[4].

Примітки

↑ Пам'ять народу(рос.)
↑ ^а ^б Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
↑ Галайчук А. М., Воронцов И. Н. Киев. Страницы мемориальной летописи: фотопутеводитель-справочник. — 2-е изд. — К. : Мистецтво, 1987. — 319 с., ил. (рос.)
↑ ^а ^б Трамвай мистецтв. [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — сторінка 280 (рос.);
Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 25;
Блюміна І. М. Банников Олександр Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2025. — ISBN 966-02-2074-X.;
Гончаренко М. Банников Олександр Олександрович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 87. ISBN 978-966-02-8960-4.