українського княжого роду, який панував на Волині та активно впливав на політику та геополітику на території України князів Острозьких, які неодноразово воювали проти Москви та Польщі за Незалежність України
Колишні назви
Московська вул., вул. Арсеналу, вул. ім. С. С. Каменева, вул. Щорса
односторонній (від Арсенальної площі до вул. Михайла Омеляновича-Павленка), двосторонній (від вул. Генерала Алмазова до вул. Михайла Омеляновича-Павленка)
Вулиця виникла на початку XVIII століття, після спорудження у 1708 році Старої Печерської фортеці, під назвою Московська як вулиця на шляху до м. Москви. До середини XIX століття, доки не почалася розбудова Нової Печерської фортеці і, як наслідок, Печерськ на певний час перетворився на фактично закрите військове містечко, вулиця була головною вулицею Печерська. Тут існували гарні будинки, популярний «Зелений готель», або «Зелений трактир», за проектом архітектора Андрія Меленського[1][2] (на місці сучасного будинку № 30, будівля існувала від 1805 року до кінця XIX століття), який відвідували, зокрема, Тарас Шевченко, Олександр Грибоєдов, Євген Гребінка.
З початку XVIII століття і до 1817 року на місці, де нині площа перед бізнес-центром «Зоряний», знаходився дерев'яний Печерський гостиний двір з базаром наколо нього.
У 1840—1850-х роках XIX століття на Московській вулиці були зведені казарми, військові майстерні, у 1854 році — арсенал. Тоді ж було збудовані корпуси заводу «Арсенал», що існують і дотепер.
1905 року вулицею була прокладена трамвайна лінія, у подальшому замість неї було збудовано залізничну гілку, що зв'язувала завод «Арсенал» зі станцією Київ ІІ (нині — Київ-Деміївський).
У 1922 році отримала назву вулиця імені Арсеналу[3], з 1936 року — вулиця ім. С. С. Каменєва[4], на честь радянського воєначальника Сергія Каменєва. У 1937 році перейменована на вулицю Щорса[5], на честь Миколи Щорса. У 1944 році відновлено назву Московська[6].
У 1970-х роках вулицю було дещо скорочено до вулиці Генерала Алмазова (тоді — Кутузова) — до того вона сягала бульвару Лесі Українки.
У квітні 2016 року на сайті Київської міської ради була створена петиція про перейменування вулиці на честь Дмитра Годзенка (позивний «Годзила»), українського військового, який загинув за кілька днів до того на війні на Сході України в результаті артобстрілу. Збір підписів петиції пройшов із порушенням правил, багато голосів були «накручені», через що їх анулювали[7].
1 листопада 2016 року комісія з питань найменувань під головуванням заступника голови КМДА Олексія Резнікова рекомендувала Київраді перейменувати вулицю. Рішення комісії викликало незадоволення російських і проросійських ЗМІ, як-от офіційне видання Міноборони РФ «Звєзда», «Вести ФМ»[ru] та «Lenta.ru»[7].
Пленарні засідання Київради про перейменування почалися лише майже через рік після рішення комітету. Зокрема, 5 жовтня 2017 року розглядався пакет проєктів рішень про перейменування міських об'єктів, проте нічого не було ухвалено. Через це у ніч на 10 жовтня невідомі активісти власноруч «перейменували» вулицю (наклеїли наліпки з прізвищем Годзенка на деякі будинки). 12 жовтня відбулося голосування Київради, на якому не вистачило одного голосу для ухвалення рішення.[7][8]
На третій місяць з початку повномасштабного вторгнення Росії у Київраді знову постало питання про перейменування вулиці — депутатка Олеся Пинзеник запропонувала перейменувати на честь князів Острозьких[9].
8 вересня 2022 року депутатами Київради проголосовано рішення про перейменування вулиці на честь Князів Острозьких[10][11][12][13].
Голосування за перейменування відбулося 8 вересня, у день 508-ї річниці перемоги князя Костянтина Острозького в битві під Оршею над московським військом.
Введенський монастир має багату історію, але особливо відомою обитель стала після того, як 1993 року сталося диво-храмова ікона Божої Матері «Призри на смирення» залишила негативний відбиток на склі кіота, в якому вона знаходилася (до скла Святий образ не торкався). Ця ікона приваблює численних прочан, які прагнуть доторкнутися до чудотворної ікони.
Археологічна пам'ятка
На розі вулиць Князів Острозьких і Панаса Мирного був єдиний курган, що зберігся у Києві до XX століття. Станом на початок 1950-х років він ще мав висоту близько двох метрів, з одного боку його збереглося вапнякове каміння, яким він був обкладений. Історик Володимир Щербина зазначав, що раніше цей курган мав кам'яні сходи та був значно більшої висоти[14]. Він ще існував у 1980-х роках, хоча й був уже пошкоджений. Курган був оточений кам'яним колом і належав приблизно до II тисячоліття до н. е.[15][16]
Зображення
Московська вулиця (нині — вул. Князів Острозьких), 10 лютого 2013 року
↑Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 13 липня 1937 року № 789/14 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 9715. Арк. 11. [Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.]
.jpg)
.jpg)
