Барбетний броненосець

Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши посилання на назву цієї сторінки у відповідному їй елементі Вікіданих, або, якщо Ви впевнені що такий ще не існує, то можете сміливо створювати власний елемент поточної сторінки та заповнити в ньому відповідні властивості Вікіданих. (24 листопада 2023)

Барбетний броненосець — один з підкласів броненосців, визначених на основі способу розміщення артилерії головного калібру у барбетах — обертових гарматних установках, захищенних нерухомим вертикальним броньовим захистом, на відміну від казематних броненосців, гармати яких розміщувалися у броньованій цитаделі ближче до центру корабля, та баштових броненосців, озброєння яких розміщувалося у поворотних баштах.^[1]

Були поширенні у 1870—1880 роках. Спочатку барбетні установки зазвичай доповнювали озброєння, розміщене у казематах, як на французькому броненосці «Редутабль». Пізніше з'явилися вже суто барбетні кораблі, приміром, як броненосці типу «Італія», німецькі типу «Заксен» чи британські типу «Адмірал».^[2]

Барбети дозволяли як і башти забезпечити широке коло обстрілу гармат, водночас дозволяли зменшити вагу броньового захисту (відповідно посиливши його для інших критичних ділянок чи, спростити механізми повороту гармат. Гармати можна було розмістити вище у корпусі корабля, що своєю чергою дозволяло збільшити висоту надводного борту, а відтак і морехідні якості корабля.^[3]

Недоліком барбетів була незахищеність гармат і обслуги зверху. Надалі барбети зверху прикрили бронею, по суті повернувшись до конструкції башт, але значно легших за попередні, при чому барбети стали їх інтегральною частиною.

Це незавершена стаття про військові кораблі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.