Бойовий корабель прибережної зони

Бойовий корабель прибережної зони (англ. littoral combat ship, LCS) — клас, що складається з двох типів відносно невеликих надводних кораблів ВМС США, призначених для операцій поблизу берега. «Вони були задумані, аби бути елементом мережі, рухливими надводними кораблями зі стелс-характеристиками, здатними протидіяти забороні доступу та асиметричним загрозам у прибережній зоні»^[1] Littoral combat ship — це сучасний американський аналог корвета.^[2][3]

Два наявні типи бойових корабелів прибережної зони — тримарани типу Independence і кораблі класичної конструкції типу Freedom. Завдяки модульній конструкції вони можуть виконувати місії малого десантного корабля, тральщика, вести боротьбу з підводними човнами. Водночас їх здатність захищати себе від ударів з повітря та атакувати ворожі бойові кораблі нині розглядається як недостатня для війни з високотехнологічним противником. 

Керівництво ВМС США спочатку розглядало можливість придбання до 60 кораблів LCS до 2030 року загальною вартістю не менше 12 млрд доларів США. Планувалося, що перша підсерія кораблів (flight 0) буде складатися з дванадцяти або, можливо, тринадцяти кораблів.

Міністр ВМС Гордон Енгланд назвав новий тип судна «маленьким, швидким, маневреним, і відносно недорогим членом сімейства кораблів DD (X)», будівництво яких розпочали в 2005 році саме з кораблів LCS.

У 2007 році контракти з «Локгід Мартін» і «Дженерал Дайнемикс» на будівництво третього і четвертого корабля (LCS-3, LCS-4) були скасовані. Командування ВМС США планує провести оцінку побудованих двома фірмами кораблів, вибрати кращий проєкт і розглянути можливість побудови другої партії LCS в 2010—2012 роках. Переможець конкурсу отримає контракт на будівництво двох кораблів, а той, хто програв — на будівництво одного.

У березні 2009 року ВМС США уклали з «Локгід Мартін» контракт на будівництво LCS-3^[4]. Цей корабель отримає ім'я Fort Worth — на честь міста Форт-Верт в штаті Техас^[5]. 11 липня 2009 року відбулася закладка корабля на верфі Marinette Marine Shipyard в м Марінетті, штат Вісконсин^[6].

Четвертий LCS планується назвати Coronado — на честь міста Коронадо в Каліфорнії. У цьому місті-супутнику Сан-Дієго знаходиться авіабаза Норт-Айленд (NASNI), а в затоці Сан-Дієго, утвореною островом Коронадо і Томболо Сілвер-Стренд, розташована велика база ВМС США^[7].

Вартість будівництва кожного з кораблів - Freedom та Independence - не розголошується, але, за даними газети The New York Times, до кінця квітня 2008 року вона вже перевищила 500 млн дол.^[8] Вартість додаткових бойових модулів в основну вартість корабля не включається.

У бюджеті США на 2009 рік було передбачено близько 1 млрд дол. на будівництво третього і четвертого кораблів проєкту LCS.^[9]

Корабель Lockheed Martin — сталевий однокорпусний корабель з алюмінієвої надбудовою довжиною 115,3 м, шириною 17,5 м, осадкою в 4,1 м і водотоннажністю близько 3000 т.

Корабель General Dynamics — трикорпусний корабель (тримаран), повністю виконаний з алюмінію. Довжина — 127,8 м, ширина (з аутригерами) — 28,4-30 м, осадкою в 4,1 м і водотоннажністю близько 2600 т.

Досвід використання виявив вади в конструкції кораблів обох типів, внаслідок яких кораблям доводилось проводити значний час в ремонті^[10].

В червні 2021 року стало відомо, що ВМС США виявили сукупно 32 деталі будови кораблів, які найчастіше викликають проблеми. Серед них 5 — у кораблях типу «Фрідом» й 4 — «Індепенденс»^[10].

Слабким місцем кораблів типу «Фрідом» був названий механізм, що поєднує енергію від газотурбінних та дизельних двигунів. Їхній виробник, німецька компанія RENK вже начебто створила поліпшену версію, яка пройшла берегові випробування та буде встановлена на корабель USS Minneapolis-Saint Paul (LCS-21)^[10].

Для кораблів «Індепенденс» слабким місцем виявились різні деталі в дизельних двигунах, водометах, тощо^[10].

Нові, поліпшені деталі будуть встановлені або під час регулярних тех оглядів або ж замінені під час ремонтів^[10].

В планах командування подовжити максимальний термін ротації кораблів з 17 до 24 місяців. Екіпаж буде мінятись кожні кілька місяців, а регулярні тех огляди виконуватимуть підрядники на морських базах^[10].

Серія 0

• Фрегати типу «Констелейшн»