Берестейський повіт (II Річ Посполита)
![]() Бересте́йський пові́т (пол. Powiat brzeski) — у 1920—1939 роках повіт Поліського воєводства Польської Республіки. ІсторіяПісля окупації поляками Берестейщини в лютому 1919 р. збережений колишній Берестейський повіт Холмської губернії Української Народної Республіки (до того — Гродненської губернії Російської імперії). 12 грудня 1920 року вилучені гміни Половці, Вєжховєц, Дмітровіче і Дворце до новоутвореного Біловезького повіту, але ці гміни повернені назад після входження Біловезького повіту до Білостоцького воєводства 19 лютого 1921 р.[1] Повітове місто — Берестя. У склад повіту входило 22 сільські гміни, 1 місто і 2 містечка. Антиукраїнська політика польської влади знайшла продовження при проведенні перепису, коли українців рахували «тутейшими», поляками або білорусами. Станом на 1931 рік за урядовими публікаціями населення повіту становило 1215 927 осіб (23,3 % поляків, 14,9 % євреїв, 7,9 % білорусів 44,1 % «тутешніх» і лише 8,3% українців). Українська «Просвіта на Поліссі» мала свої гуртки в 56 селах Берестейського повіту.[2] Після радянської анексії включений 4 грудня 1939 року до новоутвореної Берестейської області. Ліквідований 15 січня 1940 року внаслідок реорганізації області на райони. Під час німецької окупації територія була включена до Берестейського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Бересті, тобто німці визнавали Берестейщину українською етнічною територією. Адміністративний поділ1 січня 1923 р. вилучено село Підбульково з гміни Рогожна Кобринського повіту і включено до гміни Косичі Берестейського повіту.[3] 1 січня 1926 р. вилучено село Вєлюнь зі гміни Збіроґі Кобринського повіту і включено до гміни Косичі Берестейського повіту.[4] Розпорядженням Ради Міністрів 19 березня 1928 р.[5]:
Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[6] ліквідовано ґміни:
Розпорядженням Ради Міністрів 31 травня 1929 р. межі міста Берестя розширені за рахунок приєднання земель ґмін Косіче і Камєніца-Жировіцка[7] 1 квітня 1932 р. село, колонія і військове селище Лісовчиці та села Рушили і Ґершони з ґміни Ратайчице передані до ґміни Вєжховіце, а село Зубаче передане з ґміни Вєжховіце до ґміни Високє Літевскє[8]. Розпорядженням міністра внутрішніх справ 18 квітня 1934 р. межі міста Кам'янець розширені за рахунок приєднання земель ґміни Камєнєц Літевскі[9], а міста Високе-Литовське — ґміни Високє Літевскє[10]. Гміни
МістаПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia