Бондаренко Володимир Іванович (художник)

Бондаренко Володимир Іванович
Бондаренко Володимир Іванович
Народження	27 вересня (10 жовтня) 1906 ; Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	4 листопада 1980 (74 роки)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1941)
Вчитель	Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович, Бойчук Михайло Львович і Кричевський Федір Григорович
Діяльність	художник
Відомі учні	Гавриленко Григорій Іванович, Коровай Олександр Миколайович, Золотов Юрій Іванович і Малаков Георгій Васильович
Працівник	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Кирилова Віра Миколаївна
Діти	Бондаренко Світлана Володимирівна

Біографія

Народився 27 вересня [10 жовтня] 1906(19061010) року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1927–1928 років навчався на підготовчих курсах при Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Олексій Кокель і Семен Прохоров. З 1929 по 1934 рік навчався на живописному факультеті Київського художнього інституту, проте, після реорганізації у 1935 році системи художньої освіти в СРСР, перейшов знову на перший курс і продовжив навчатися до 1941 року. В Києві, серед інших, його педагогами були Михайло Бойчук і Федір Кричевський. Дипломна робота — композиція «Любить — не любить»^[1].

З 1943 року викладав у Київській художній школі імені Тараса Шевченка. У 1943—1944 роках брав участь у роботі фронтової бригади художників при Першому Українському фронті^[1]. Упродовж 1948–1966 років працював науковим співробітником в Інституті монументального живопису і скульптури Академії архітектури УРСР у Києві. Одночасно у 1948–1958 роках очолював засновану ним монументальну секцію Спілки радянських художників України. Пізніше працював в установах Держбуду УРСР.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Заньковецької. Помер у Києві 4 листопада 1980 року.

Працював в галузі в станкового, монументального та декоративного живопису у реалістичному стилі. Серед робіт:

монументальні розписи у Палаці культури місті Новій Каховці(1953—1954, у співавторстві з Борисом Піанідою);
плафони «Фестиваль» та «Відпочинок» у Тернопільському драматичному театрі імені Тараса Шевченка (1957, у співавторстві з Борисом Піанідою);
триптих «Виноградарі» у павільйоні садівництва Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР (1958);
панно «Козацька пісня» у музичному магазині «Ноти» на Хрещатику у Києві (1959—1960);
панно «Підводне царство» та «Космонавти» у дитячому кафе у Києві (1963);
мозаїки «Миколаївські корабели» на фасаді Будинку культури суднобудівників у Миколаєві (1972—1973);