Коровай Олександр Миколайович

Коровай Олександр Миколайович
Коровай Олександр Миколайович
Народження	21 червня 1928 ; М'ястківка, Тульчинська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	10 серпня 2011 (83 роки)
	Івано-Франківськ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Жанр	пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1949) і Одеське художнє училище (1952)
Вчитель	Бондаренко Володимир Іванович, Сльота Петро Дорофійович, Титов Геннадій Кирилович, Мучник Леонід Овсійович, Токарєв В'ячеслав Васильович і Жук Михайло Іванович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Коровай Олександр Олександрович
Роботи в колекції	Івано-Франківський краєзнавчий музей, Музей мистецтв Прикарпаття, Луганський обласний художній музей і Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського
Нагороди

Олександр Миколайович Корова́й (21 червня 1928, М'ястківка — 10 серпня 2011, Івано-Франківськ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Один з ініціаторів створення Івано-Франківського обласного художнього музею та Івано-Франківського відділення Спілки художників^[1]. Батько художника Олександра Коровая.

Біографія

Народився 21 червня 1928 року в селі М'ястківці (нині село Городківка Тульчинського району Вінницької області, Україна). Протягом 1944—1949 років навчався у Київській художній школі імені Тараса Шевченка у Володимира Бондаренка, Петра Сльоти, Геннадія Титова; у 1952 році закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Леоніда Мучника, В'ячеслава Токарєва, Михайла Жука^[2].

Упродовж 1952—1962 років працював у товаристві «Укоопхудожник» у Станіславі; у 1962—1991 роках — у художньо-виробничих майстернях Івано-Франківського відділення Художнього фонду УРСР (у 1987—1990 роках — голова відділу).

1970 року при Івано-Франківській середній школі № 5 організував художній музей. 21 листопада 2008 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (за вагомий особистий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор)^[3].

Мешкав у Івано-Франківську в будинку на вулиці Незалежності, № 36, квартира № 120^[4]. Помер в Івано-Франківську 10 серпня 2011 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, портрети, натюрморти. Серед робіт:

«Дівчина слухає музику» (1952);
«Діти в полі» (1957);
«Тарас Шевченко» (1973);
«Весною над Дністром» (1974);
«Переможна весна 1945 року» (1975);
«Груші цвітуть» (1977);
«Параска Харчук» (1980);
«Натюрморт із самоваром» (1982);
«Львів. Площа Возз’єднання» (1982);
«Закарпатський мотив» (1983);
«Край мого дитинства» (1983);
«Леся» (1983);
«Печерська лавра» (1986);
триптих «Хліб наш насущний дай нам днесь» (1991);
«Назар» (1993);
«Таня» (1993);
«Натюрморт із гуцульською керамікою» (1995);
«Художник Петро Прокопів» (1998);
«Співак Андрій Шкурган» (1999);
«Андрій» (1999);
«За самоваром» (2003);
«Ольга Андріївна» (2004);
«Батькова пасіка» (2006);
«Троянда шістдесятництва» (2007);
«Оля» (2010);

цикли

«Карпатами» (1981);
«Городенківщина» (1997);
«Хата з парканом» (2001);
«Під горою. Седнів» (2001).

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках та пленерах з 1952 року. Персональні виставки відбулися в Івано-Франківську в 1984, 1998, 2003 роках, Львові в 1985 році, Коломиї у 2003 році.

Роботи зберігаються в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, Луганському художньому музеї, Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського в Коломиї (чотири твори^[1]) та інших музеях.