Борисовський Володимир Захарович

Борисовський Володимир Захарович
Борисовський Володимир Захарович
Народився	25 квітня 1933 ; Дебальцеве
Помер	11 лютого 2012 (78 років) ; місто Київ
Національність	українець
Діяльність	державний службовець
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Володимир Захарович Борисовський (нар. 25 квітня 1933(19330425), місто Дебальцеве, тепер Донецька область — 11 лютого 2012, місто Київ) — український державний діяч, заступник голови Ради Міністрів Української РСР, міністр України з питань інвестиційної політики (інвестицій і будівництва). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1981 — жовтні 1982 р. Член ЦК КПУ в жовтні 1982 — червні 1990 р.

Біографія

Народився 25 квітня 1933 року в місті Дебальцеве на Донеччині.

У 1956 закінчив Київський політехнічний інститут, кафедру автоматизації електрометаханічних систем та електроприводу^[1] (стара назва — «Електрообладнання промислових підприємств»), інженер-електромеханік.

З 1956 по 1963 рік — майстер Криворізького монтажного управління № 453 тресту «Південелектромонтаж» Дніпропетровської області, виконроб, начальник дільниці, головний інженер спеціалізованого управління тресту «Дніпроелектромонтаж» на будовах гірничорудної та металургійної промисловості Кривбасу.

Член КПРС з 1961 року.

У 1963—1970 роках — інструктор, заступник завідувача, у 1970—1977 роках — завідувач відділу будівництва і комунального господарства Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

У 1977—1979 роках — заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів.

У 1979—1981 роках — 1-й заступник міністра промислового будівництва Української РСР.

З 13 березня 1981 по 18 вересня 1987 року — міністр монтажних та спеціальних будівельних робіт Української РСР.

З 18 вересня 1987 по квітень 1991 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР з питань будівництва.

З 5 червня 1991 по 25 лютого 1992 року — Державний міністр України з питань інвестиційної політики.

З 1991 року — президент Всеукраїнської громадської організації «Спілка будівельників України».

З 25 лютого 1992 по 30 грудня 1992 року — Міністр інвестицій і будівництва України^[2]^[3].

З 1993 по 1998 рік — директор АТЗТ «Лукойл-Україна».

З 1999 року — перший заступник голови Національного депозитарію України.

Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Академік, член президії Академії технологічних наук, академік Інженерної академії наук України, член Правління Українського союзу промисловців і підприємців, віце-президент Міжнародної спілки будівельників, член Правління Міжнародного союзу товаровиробників.

Помер 11 лютого 2012 року в Києві.