Пєхота Володимир Юлійович
Володимир Юлійович Пєхота (нар. 20 червня 1939, Харків, Українська РСР, СРСР) — український радянський політичний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Народний депутат України 2-го, 4-го та 5-го скликань. Заступник голови Політвиконкому Партії регіонів (з квітня 2003). ОсвітаЛьвівський політехнічний інститут (1966), інженер-механік; Академія суспільних наук при ЦК КПРС, економічне відділення (1985), економіст. Кар'єраУ 1959—1961 роках — слюсар-інструментальник, старший технік-конструктор Харківського електромеханічного заводу. У 1961—1962 роках — старший механік Інституту машинознавства і автоматики АНУ, місто Львів. З 1962 року — інженер-конструктор, начальник експериментально-механічної дільниці, начальник конструкторського бюро, у 1968—1970 роках — секретар партійного комітету Львівського хіміко-фармацевтичного заводу. Член КПРС з 1965 по 1991 рік. У 1970—1973 роках — 2-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Львова. 20 лютого 1973 — грудень 1980 року — 2-й секретар Львівського міського комітету КПУ. 3 грудня 1980 до листопада 1988 року — голова виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів. З 23 листопада 1988 року — керуючий справами Ради Міністрів Української РСР. З травня 1991 року — Державний секретар Кабінету Міністрів України. У лютому — жовтні 1992 року — Міністр Кабінету Міністрів України[4][5]. У жовтні 1992 — листопаді 1994 року — віце-президент державної будівельної корпорації «Укрбуд»[6]. Народний депутат України 2-го скликання з листопада 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Московський виборчій округ № 374, Харківська область, висунутий трудовим колективом. Член МДГ. Голова підкомітету формування державних інвестицій та аналізу ефективності їх використання Комітету з питань бюджету. У 1998—2000 роках — головний експерт з інвестиційних програм та капітального будівництва ДП «Мазда Моторс України», місто Київ. Член Партії регіонів (з листопада 2000). У 2000—2001 роках — заступник голови — керівник секретаріату Партії регіонального відродження України, керівник апарату Партії регіонів. У 2001—2002 роках — заступник голови Партії регіонів — керівник центрального апарату. Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006 від Блоку «За єдину Україну!», № 39 в списку. На час виборів: заступник голови Партії регіонів — керівник центрального апарату Партії регіонів, член ПР. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член групи «Європейський вибір» (червень 2002 — листопад 2003, керівник з вересня 2002), уповноважений представник фракції «Регіони України» (листопад 2003 — вересень 2005), уповноважений представник фракції Партії регіонів «Регіони України» (з вересня 2005). Член Комітету з питань бюджету (з червня 2002). Голосував за згоду на призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром України 21 листопада 2002 року.[7] Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 130 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету доходів бюджету Комітету з питань бюджету (з липня 2006). Вересень 2007 — кандидат в народні депутати України від Партії регіонів, № 255 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР[8]. Потім — на пенсії в місті Києві. Член політвиконкому ПРВУ (з березня 1999), заступник голови ПРВУ (жовтень 1997 — листопад 2000), член президії Політради ПРВУ; член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України», керівник центрального апарату Партії регіонів (з листопада 2000), керівник центрального апарату — заступник голови Партії регіонів (з грудня 2001). Заслужений будівельник України (червень 2004)[9]. Ордени Трудового Червоного Прапора (травень 1976, травень 1981), Дружби народів (липень 1986). Орден «За заслуги» III ступеня (червень 1999)[10]. Родина й особистеДружина — інженер-технолог; син — радіотехнік; дочка — художник-модельєр. Захоплення: шахи, теніс. Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia