1950 — закінчив навчальний комбінат Міністерства радгоспів СРСР.
Січень 1950 — жовтень 1952 — зоотехнік колгоспів Старокостянтинівського району та інкубаторної станції Хмельницької області, шофер автотранспортної контори (місто Старокостянтинів).
Жовтень 1952 — грудень 1954 — солдат, курсант Авіашколи авіації далекої дії ЗС СРСР.
Грудень 1954 — вересень 1957 — старший стрілець, командир вогнепального устатковання літака авіаполку авіації далекої дії.
Вересень 1957 — вересень 1959 — курсант Київської спеціальної школи міліції МВС СРСР.
Вересень 1959 — липень 1963 — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням державної власності Управління міліції міста Києва.
Липень 1963 — лютий 1964 — слідчий Управління охорони громадського порядку міста Києва.
Лютий 1964 — березень 1970 — слідчий, старший слідчий, старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління МВС УРСР.
Березень 1970 — лютий 1972 — заступник начальника слідчого відділу УВС Київського облвиконкому.
Лютий 1972 — квітень 1974 — начальник відділу дізнання МВС УРСР.
Квітень 1974 — березень 1982 — начальник УВС Чернівецького облвиконкому.
Березень 1982 — липень 1985 — начальник УВС Київського облвиконкому.
Липень 1985 — липень 1990 — заступник Міністра внутрішніх справ УРСР, начальник УВС Київського міськвиконкому.
26 липня 1990 — 21 липня 1994 — Міністр внутрішніх справ УРСР, Міністр внутрішніх справ України.
Липень 1994 — квітень 1995 — радник Міністра внутрішніх справ України.
Брав участь в розробці законів, розпоряджень і статутів України: «Про міліцію» (1990), «Про громадянство України» (1991), «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992), «Про війська внутрішньої та конвойної охорони» (1992), «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (1992), «Про попереднє ув'язнення» (1993), «Про дорожній рух» (1993), «Положення про Міністерство внутрішніх справ України» (1992), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (1993), «Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (1991) та інші.
За керівництва створені служби і підрозділи: Національне бюро Інтерполу України, Служба міжнародних зв'язків, Головне управління боротьби з організованою злочинністю, підрозділ «Беркут» тощо; нові навчальні заклади, Національний музей «Чорнобиль» тощо.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Член колегії журналу «Право України».
Родина
Батько Володимир Васильович (1909—1983) і мати Анна Юхимівна (1911—1988) — колгоспники. Дружина Тамара Василівна (1937). Син Андрій (1968) — кандидат медичних наук, лікар лікарні «Київміськбуду».
Нагороди та звання
Орден «За заслуги» III ст. (27 червня2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[2]
Ордени Святого мученика Трифона (РПЦ), «Христа Спасителя» (УПЦ КП), «За трудові досягнення» IV ступеня (Міжнародний відкритий рейтинг популярності «Золота Фортуна»), «Лицарської доблесті» V ступеня (Великий магістр Архистратига Михаїла), «Українського гетьманського війська», «Козацької слави» I ступеня.
