Босенко Олексій Валерійович
Олексій Валерійович Босенко (*24 березня 1958, Київ, УРСР — †6 березня 2021, Київ) — український вчений-філософ, культуролог, поет, теоретик мистецтва та культури, викладач, кандидат філософських наук, завідувач відділу естетики та культурології Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України.[1], автор понад семидесяти публікацій у вітчизняних та зарубіжних виданнях, продовжувач традиції напрямку трансцендентальної естетики. Життєпис![]() ![]() ![]() Олексій Валерійович Босенко народився 24 березня 1958, в Києві в сім'ї викладачів філософського факультету Київського державного університету ім. Тараса Григоровича Шевченка - Валерія Олексійовича Босенка та Леоніди Сергіївни Горбатової. Філософією захопився у шкільні роки, відвідував гурток під керівництвом А. С. Канарського, якому через багато років присвятив книгу «Про інше», де розвивав закладені ним ідеї.[2]. У 1980 закінчив філософський факультет КНУ (1975-1980), був активним учасником наукового студентського товариства. По закінченні працював стажером відділу діалектичного матеріалізму Інституту філософії Академії наук УРСР. З 1982 працював у бюро методичних семінарів АН УРСР. У 1985-1988 — аспірант кафедри філософії Київського інженерно-будівельного інституту. Кандидатську дисертацію на тему: «Історико-культурні підстави категорії становлення» захистив на філософському факультеті Ростовського державного університету. У 1989 О. Босенко отримав науковий ступінь кандидата філософських наук. 1992-1995 — докторант, з 1995 р. доцент кафедри філософії КІБІ. Викладав філософію у Київській державній консерваторії, читав спецкурс на філософському факультеті КНУ, курс естетики у Міжнародному Соломоновому університеті. З 2005- почав працювати у ІПСМ НАМ України, спочатку провідним науковим співробітником лабораторії проблем естетики та культурології, а з 2010 — завідувачем відділу естетики і культурології, був членом вченої та спеціалізованої вченої рад Інституту. Підтримував дружні стосунки з колегами, співпрацював з діючими художниками, архітекторами, скульпторами, мистецтвознавцями, музикознавцями. В ІПСМ НАМ України працював до кінця життя. Саме тут було видано його основні праці. О.В.Босенко — автор понад семидесяти публікацій у вітчизняних та зарубіжних виданнях Помер 6 березня 2021 від ішемічної хвороби серця. Похований на Байковому кладовищі у Києві. Сім’яДружина — Любов Никифорівна Овдієнко, філософ. Діти: Юлія Олексіївна (1981 р. н.) та Олексій Олексійович Босенко (1992 р. н.). Оцінка творчостіКниги О.В.Босенка, як зазначив академік В.Д. Сидоренко, «…позначені загальноінтелектуальним та культурологічним знанням, що ставлять їх у ряд коцептуально-авторських розробок у галузі сучасної світової філософії» [3]. Композиторка Алла Загайкевич присвятила своєму вчителю концерт, виконаний 7 квітня 2021 року. Вона згадує: «Нам, студентам консерваторії 1985-1986 років, фантастично пощастило. У нас був не просто викладач філософії, а філософ… Олексій Босенко займався трансцендентальною естетикою і коли він говорив про «становлення, як єдність буття і ніщо», «свободу», «час»… здавалося, він говорив про музику, про таку музику, яку нам хотілося б написати.» [4]. У післямові до останнього двотомника філософа, редактор видання Іван Кулінський зазначив: «Автор книги, цієї Лоції Вільного Часу, пішов у найбільшу подорож 6 березня 2021 року, в день, коли побачив виданим перший її том. Пішов, посміхаючись, міркуючи про німецьку мову, про полон всіх мов — пішов точнісінько як у його епілозі… Тому передмова — наприкінці, і ніде більше в «Останньому часі» вона не може бути. Як не може бути завершеним життя Олексія Босенка, мого друга та вчителя. Вчителя, який не показував «іди туди, там світло», а йшов поруч.»[5] Книги Олексія Валерійовича Босенка
Вибрані статті Олексія Валерійовича Босенка
Іменем однієї ідеї // Художня культура: Актуальні проблеми: Науковий вісник / ІПСМ АМУ. — К. Фенікс, 2007. — Вип. 4. — C.209–224, (рос.)
Философія як зрада поэзії // Сучасне мистецтво: Наук. зб. / ІПСМ НАМ України. — К. :Акта, 2006. — Вип. 3. — С. 178 –189,(рос.)
Джерела
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia