Беліченко Андрій Валентинович
Андрій Валентинович Беліченко (*8 листопада 1956, Київ, УРСР — український філософ, кандидат філософських наук, релігієзнавець, видавець, поет, есеїст, драматург, автор понад 200 наукових і літературних творів, автор своєрідної метафізичної теорії «Колір як непредставлене Світлом»[1]. ЖиттєписАндрій Беліченко народився 8 листопала 1956 року в Києві, в сім'ї науковців. Батько — Беліченко Валентин Михайлович (1916 – 1994) був головним архітектором Голосіївського району Києва, член Спілки архітекторів СРСР. Мати — Суторміна Валентина Миколаївна (1925-2016) – доктор економічних наук, викладач КНЕУ, пам’яті якої присвятив книгу «Кротка мама Всього…» [2]. Закінчивши київську середню школу №142 у 1974 році, вступив до фізичного факультету Київського держуніверситету. З усіх дисциплін особливу увагу приділяв філософії, відвідував лекції І. С. Добронравової. Закінчив університет у 1979 році за фахом «кріогенне матеріалознавство». Два роки відбував службу лейтенантом у Радянській армії, на полігоні в Казахстані. По приїзді в Київ півтора року працював молодшим науковим співробітником у КПІ. Потім сім років працював у системі пуско-налагодження вентиляції по різних містах України. З 1992 по 2016 рік, з перервою, працював в Інституті філософії НАН України на посаді наукового співробітника. У 1996 році захистив кандидатську дисертацію з філософії науки, тема - «Грамматологічний підхід у філософії природознавства» - керівник професор доктор філософських В.С. Лук'янець, офіційні опоненти – професор С. Б. Кримський і кандидат філософських наук Ю.П. Мілов. [3]. Дисертація досліджує граматологію як феномен «письма», тобто сукупність вихідних умов, що породжують можливості будь-якого означування. Граматологія з'явилась як одна з версій критичного подолання обмеженостей філософії структуралізму й неопозитивізму та переосмислює європейську філософську традицію Сократа-Платона-Декарта-Канта-Гегеля. Працював науковим співробітником в Інституті україно-російських відносин при РНБОУ (1998 - 2000). Починаючи з 1980-х років Андрій Беліченко плідно працює як автор поезій (понад 100), п’єс (понад 30), філософської прози та наукових праць (понад 120). Його вірші було надруковано у журналах «Collegium» (ред. Дмитро Бураго, «Крещатик» (Німеччина, ред. Борис Марковський), «Ренессанс» ( ред. Віктор Шлапак), «REFLECT… КУАДУСЕШЩТ» (Чикаго, ред. Рафаель Левчин ), а також на сторінках заснованих ним видань. Твори писав переважно російською, а також українською мовами. Наукові й творчі спрямуванняСвітогляд А. Беліченка базується на засадах ґрунтовних знань освіти фізика й філософа та чуттєвістю й багатою уявою поета, даною йому від природи. Він має широкий спектр зацікавлень у сферах культурології і фізики, економіки і нейробіології, драматургії і соціології тощо. Саме філософія має спроможність охопити різнорідні спрямування у єдину цілісність. А для А. Беліченка універсальним поняттям, що розкриває тайни Буття і Ніщо став Колір. Над своїм вченням працював як над продовженням ідей, викладених в його дисертації, а саме проблеми продуктивності мови і мислення в контексті їхньої структурності. Розвиваючи постулати Хайдеггера про Буття як присутність, будує свою філософську систему навколо першометафори Кольору як контрпоняття онтології, надаючи Кольорові сенсу Буття в ситуації відсутності цього сенсу. Метафізичний Колір відсутній у світі як сутність, але пронизує його наскрізь як феномен, так що відчувається у кожній його речі і явищі. За А. Беліченком, Колір бачиться і як чуттєвість світу, і як чисте відсутнє, що стоїть за межами присутності і відсутності, і як Doc, тобто безліч спонтанно документалізованих смислових відтінків у гіпертексті картини світу, що ухиляються від звичайної онтології Буття. «Колір є смислом Буття після того, як його смисл перетворився на Ніщо» [4]. «Філософія Кольору-Цвіту-Doc’у є нащадком української філософської традиції, що починалася з мандруючих народних любомудрів-мудриків, у откровеннях Григорія Сковороди», вважає А.Беліченко, та своєрідно продовжує її. [5]. Місію Кольору він вбачає в тому, щоб втішати відсутністю будь-якої розради, розуміючи цю відсутність як початок і основу самого Буття світу. «Розуміючи Колір як загально філософське поняття такого же рівня, як Буття, Ніщо і т.п., можна переписати всю традиційну філософію з позицій метафізичного позасвітового Кольору, даного у фізичних почуттях як чисте відсутнє»[6]. Прозі А.Беліченка, де він розповідає про себе або інших людей, притаманна філософська сповідальність, коли сам факт Життя проходить крізь совість і розум письменника. У поезії він комбінує метафори таким чином, щоб утворилася довершена сага про світ, де конкретика виривається до узагальнень у вільному ритмі експресивного сюрреалізму. В драматургії він простежує шляхи своїх героїв у відчайдушній спробі знайти втрачений Рай, знаходячи нерв їхніх конфліктів та ведучі від спокуси до сповіді. Одним з важливих питань, які А.Беліченко досліджує у наукових розвідках є розгляд матеріальних зв’язків між душею і тілом. Він висунув ідею про надтонкі протоматеріальні елементарні частинки, які назвав фоннами. Народження свідомості уявляє як наслідок конфлікту-зіткнення протоматерії і матерії. Образно й поетично, також як і раціонально, він унаочнює чимало невирішених людством запитань . Наприклад, запропонував ідеї нових дисциплін, таких, як філософська фортологія (наука про фортеці), художня електроніка, ментальна географія тощо. Видавнича діяльністьА. Беліченко був активним діячем самвидавчого руху в Україні. Він заснував в Києві не цензурований літературно-філософський журнал «Самватас». У першому номері 1991 року надрукував маніфест журналу «Поетика раунд-граунду", як версію андеграунду, вільної творчості. З вересня 1992 року видання отримало державну реєстрацію і виходило до 1999 року. У «Самватасі» друкували свої твори відомі автори: Андрій Пучков, Дмитро Макашов, Ігор Лапінський, Юрій Зморович, Леонід Нефедьєв, Олександр Андрієвський, Ганна Лобановська, Ілля Назаров, Віктор Кравець та ін. У серії «Бібліотека журналу «Самватас» вийшли перші книжки поезій Лесі Тишковської, Дмитра Бураго та Олексія Зараховича, а також перші філософські трактати Олексія Босенка, Марини Савельєвої та Тараса Возняка та ін. Випускав авторські електронні моно-журнали «Кружок» (2004), «Мумукша» (2004 – 2007) [7], полі-журнал «Бзик» (2012 – 2014). Засновник та головний редактор друкованих літературно-філософських видань: журналу «Sub Rosa» (2008 -2016); альманахів «У ліка» (2013); «Симтеза» (2014), присвячений Революції Гідності; «Позамеж»; «Мага-річ» (2014 – 2024). Серія «Мага-річ» складається з альманахів: «Магозеро», «Магано», «Магора», «Магалюби» тощо. Монографії Андрія Беліченка
Вибрані статті
Вибрана поезія
Вибрана проза
Вибрані драматичні твори
Наукові розвідки
Джерела
Примітки
ПосиланняА. Belichenko.A Waste of the Reason’s Light. Essays on Color and Brain.–Translated by Elena Goncharenko.Manuscript,2015.–120 P.] |
Portal di Ensiklopedia Dunia