Білевич Ігор Володимирович
Ігор Володимирович Білевич — український майстер-різьбяр на дереві, педагог, викладач Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, Заслужений майстер народної творчості України (2017), доцент (2018). ЖиттєписІгор Білевич народився 4 жовтня 1971 року в місті Шостка Сумської області. Після закінчення Шосткинської середньої школи № 1 з 1988 по 1993 роки навчався у Глухівському державному педагогічному інституті на Сумщині. Проходив службу в лавах ЗСУ, працював за фахом («Трудове навчання», кваліфікація: «Вчитель загальнотехнічних дисциплін») — учителем трудового навчання. Потім у 1995 році був призначений викладачем кафедри трудового навчання Глухівського державного педагогічного інституту (до 2000 року). З 2000 по 2003 рік навчався в аспірантурі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в українській столиці. В 2003 році обійняв посаду викладача кафедри інженерної графіки Національного університету харчових технологій (Київ). Водночас, у 2005—2008 роках (за сумісництвом) працював відповідальним секретарем Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2008 році перейшов на посаду старшого викладача кафедри художніх виробів з дерева і металу Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Згодом повернувся до своєї альма-матер — старшим викладачем кафедри технологічної і професійної освіти, а з 2018 року — доцентом цієї ж кафедри Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка[1][2]. З січня 2015 року Ігор Білевич брав участь у війні на сході України, був учасником бойових дій. Освоївши військову професію артилериста боронив шахту «Бутівка» на північних околицях Донецька. У березні 2016 року демобілізувався та повернувся додому до Глухова, продовжуючи займатися творчістю та вчити цьому студентів Глухівського університету. Окрім педагогічної вів активну громадську діяльність. За підтримки друзів заснував у Глухові фестиваль різьбярства. Для саморозвитку опанував лозоплетіння, ковальство, гончарство, художню обробку шкіри та інші ремесла, вчив цьому студентів. Своїми руками збудував власний будинок. Також захопився мистецтвом володіння шаблею. Разом з товаришем Романом Дзекелевим у 2018 році створив козацький клуб «Гарда»[3]. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року добровільно пішов до територіального центру комплектування й вступив до лав Збройних сил України. Брав участь у боях на підступах до Києва, потім з травня 2022 року разом із побратимами перебував на передовій у Донецькій області. Загинув 29 вересня 2022 року під селищем Ямпіль на Донеччині. Він кинувся рятувати побратима й отримав осколкове поранення у шию[4][5]. Чин прощання із загиблим проходив 5 жовтня 2022 року в Глухові біля пам'ятного знаку Героям Небесної сотні. Поховали Ігоря Білевича на Вознесенському кладовищі[3][6][7][8][9][10]. ТворчістьМистецтву різьблення навчався приватно в майстрів Анатолія Колошина, Анатолія Іванькова та Віктора Ворожбита. Всі вони проживали на той час у Новгород-Сіверському на Чернігівщині та згодом стали Заслуженими майстрами народної творчості України. У 2003 році Ігор Білевич став членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ) (членський квиток № 734, 2003). Також Ігор Білевич був засновником козацького клубу «Гарда» в Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка[3]. Учасник численних мистецьких виставок, починаючи з 1995 року. В 2006 році був куратором Першого всеукраїнського симпозіуму художнього різьблення на дереві. Наступного року також курував проведення Всеукраїнського симпозіуму з лозоплетіння. Обидва вони проходили в Чернігові. Натхненник усеукраїнських фестивалів різьбярства, які проходили в місті Глухові щорічно з 2018 по 2020 роки[11][12]. Присвятив себе відродженню та популяризації сіверського сухого різьблення. Майстер також використовував рельєфне та об'ємне різьблення. Виготовляв довбані ложки, ковші, таці, скрині та меблі[5][10][13]. РодинаУ загиблого залишилися дружина Світлана та син Володимир[3][10]. Нагороди та визнання
Ушанування пам'ятіГлухівський міський голова Надія Вайло під час чину прощання запропонувала назвати одну з вулиць міста на честь Ігоря Білевича[6][7][8]. Під час розгляду питання перейменування вулиць міста на засіданні виконавчого комітету Надія Вайло запропонувала вшанувати загиблого воїна, видатного глухівчанина Ігоря Білевича, давши його ім'я нинішній вулиці Пушкіна. Це — бажання і ініціатива глухівчан, які і виносяться на публічні консультації з громадськістю, — уточнила вона. Після громадських обговорень та висновку комісії з питань перейменування вулиць та інших об'єктів, які пов'язані з державою-агресором чи історією російсько імперії та СРСР, 1 грудня 2022 року на сесії Глухівської міської ради депутати прийняли рішення перейменувати в Глухові вулицю Пушкіна на вулицю Ігоря Білевича. Це рішення набрало чинності з 1 січня 2023 року[14][15][9]. У червні — серпні 2023 року в Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького проходила виставка майстрів народної творчості на згадку про різьбяра із Сіверщини Ігоря Білевича. Свій творчий доробок представили майже 30 учасників з різних куточків Сумщини, які представили понад 170 власноруч виготовлених художніх виробів у 12 номінаціях[11]. На роковини смерті 29 вересня 2023 року відбувся перший турнір із хортинг фехтування пам'яті Ігоря Білевича, започаткований за ініціативи керівника громадської організації «Козацький клуб „Гарда“» Романа Дзекелева[16]. У день народження Майстра 4 жовтня 2023 року в улюбленій майстерні Білевича, де він роками навчав народному ремеслу студентів Глухівського університету, була відкрита мистецька лабораторія імені Героя[17]. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
