Білінський Володимир Броніславович
Володи́мир Бронісла́вович Білі́нський (18 травня 1936, смт Дунаївці Хмельницької області — 7 червня 2022, Київ)[2] — український публіцист, дослідник історії[3], автор бестселерів «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська» та «Україна-Русь». Життєпис Володимир Броніславович Білінський народився 18 травня 1936 року в селищі Дунаївцях на Поділлі. У 1959 році закінчив факультет «Мости і тунелі» Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. За розподілом поїхав працювати до Казахстану. З 1959 до 1996 року жив і працював у Караганді, де пройшов шлях від майстра до заступника начальника Главку. Будував мости на Казахстанській магнітці, на каналі Іртиш—Караганда, на шахтах Карагандинського вугільного басейну, на всіх автомагістралях і залізницях Центрального Казахстану. Під його керівництвом зведено мости у Караганді, Павлодарі, Кокчетаві, Темиртау, Джезказгані, Балхаші, Екібастузі, Шахтинську та в інших містах. З 1982 року працював у системі Мінважбуду Казахстану на посадах заступника начальника Главку та начальника Главку. Був членом Колегії Держбуду Казахстану. У 1999 році повернувся в Україну. Проживав у Києві. Часто відвідував з презентаціями та лекціями міста України, зокрема, Тернопіль, де зустрічався з містянами, учнями шкіл та вишів. ДоробокДрукувався в газетах: «Літературна Україна», «Українське слово», «Столиця», «Нація та держава». Книги
ВідзнакиУ 2011 році за книгу «Країна Моксель, або Московія» Володимира Білінського було визначено лауреатом Премії ім. Івана Франка в галузі інформаційної діяльності у номінації «За найкращу наукову роботу в інформаційній сфері».[4] «Країна Моксель, або Московія» Володимир Білінський та його прихильники вважають, що історія Росії (Московії) фальсифікувалася з метою вивищення великороського народу та применшення ролі інших націй, зокрема й української. У тритомнику «Країна Моксель, або Московія» йдеться про фіно-угорське коріння російської цивілізації, що заперечує офіційну версію «триєдиного» народу, яку використовують у державній ідеології сучасної РФ. Автор переконує, що багато років відбувалася методична зачистка та перекручування старовинного історичного матеріалу: «Уся російська і навіть європейська історичні науки сповідують думку про „незалежний розвиток Московії“ в Золотій Орді. Однак це ― московська брехня… Це був звичайний улус єдиної держави…» Володимир Білінський аналізує джерела, зіставляє історичні факти, щоби довести, що народ Московії протягом віків був підданцем золотоординців, жив за їхніми законами й зазнав змішування крові та звичаїв. Автор доводить, що такі відомі російські імперські історики, як Карамзін, Соловйов, Ключевський створили міфологію великоросійської держави, зокрема[5]:
«Москва Ординська»  Два томи праці «Москва Ординська» побачили світ у видавництві імені Олени Теліги у 2011 та 2012 роках. Автор опрацював відкриті джерела і факти російської історіографії та подає історію Московії з VII століття, побіжно згадуючи викриті факти фальшування історії, викладені у попередній книзі «Країна Моксель, або Московія». Перший том «Москви Ординської» складається з п'яти частин:
У томі, що містить 137 посилань на наукову літературу, простежено становлення Чингізидів як правителів Золотої Орди та Московської держави після 1238 року, прийняття ними християнської віри, канонізацію їх Московською православною церквою.
У другій книзі, що містить 205 посилань на наукову літературу, розглянуто період, що охоплює історію Московії XIII—XVII століть. У ній викладені події та проаналізовані факти історичного періоду приєднання до Литви Волині, Галичини та Київщини і виникнення 1320 року Литовсько-руського князівства, створення ханом Узбеком на базі московського уділу Великого Московського князівства у складі Золотої Орди і аж до причин плати Московією данини Кримському ханству вже у XVII столітті. «Україна-Русь» Перша книга «Україна-Русь» — «Споконвічна земля» вийшла друком 2013 року у видавництві імені Олени Теліги, як і попередні книги. У цій праці Володимир Білінський критично розглядає давню історію України, нібито заховану у мороці минулих віків, і доходить висновку, що це лише захований імперсько-шовіністичними поневолювачами України хід історії, який, проте, можна віднайти і побудувати новий каркас історичної науки, відкинувши московські «доважки брехні» та їхні міфи і рос. «былины». Автор на основі історичних документів і досліджень археологів доводить неперервність сучасного українського етносу від VI тисячоліття до нашої ери. Перша книга «Україна-Русь» — «Споконвічна земля» складається з п'яти частин:
У книзі використано 138 наукових джерел. Автор доходить висновку, що російська історіографія є неприйнятною для українського народу, хоча б тому, що це наука нашого окупанта, а отже, нашого поневолювача. Критика
У жовтні 2019 року в рецензії на докторську дисертацію Петра Ющенка 14 українських істориків, зокрема Георгій Касьянов, Євген Синиця, Олексій Толочко та інші, назвали книжку Володимира Білінського «Україна-Русь» «псевдонауковою роботою».[6] Академік Петро Толочко з приводу нагороди Володимира Білінського премією ім. І. Франка написав президентові В. Ф. Януковичу відкритого листа, у якому просив скасувати рішення про присудження державної премії:
Водночас голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський дав позитивну оцінку працям Володимира Білінського:
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
