Бієць Сергій Миколайович
Сергі́й Микола́йович Бі́єць (17 червня 1968 ЖиттєписЗакінчив хіміко-технологічний технікум. У 1990-х та 2000-х роках працював верстальником у друкарні.[5] Політичну кар'єру розпочав у партії Демократичний союз, де входив до фракції комуністів-демократів.[6] Бувши членом ДС, у 1989—1990 роках видавав газету «Привид комунізму».[7][8] 1990 року створив «Союз комунарів», до якого входили так звані «неавторитарні» ліві, як марксисти, так і анархісти, але незабаром стався розкол. Марксистська частина «Союзу» наприкінці 1990 року була перейменована на Комітет за робітничу демократію та міжнародний соціалізм (КРДМС). З того часу Бієць став редактором газети «Робітнича демократія». У 1991-1993 роках — член Комітету за робітничий інтернаціонал, з якого був виключений під час розколу КРДМС. У вересні-жовтні 1993 року — активний учасник оборони Білого дому.[9] [5] З 1999 — лідер РРП (перейменованої з КРДМС). У 1998-2002 роках — член Міжнародної марксистської тенденції, з якої був виключений під час розколу РРП. У 2005 році — один з організаторів низки страйків серед робітників будівельної компанії «Дон-Строй».[10] У 2011—2013 роках разом із РРП — учасник протестів на Болотній площі.[5] У 2014-2015 роках — секретар ЦК Об'єднаної комуністичної партії по роботі з профспілками та трудовими колективами,[11] член президії ЦК, вийшов із прихильниками з партії під час розколу.[12] Помер вранці 24 березня 2019 р. внаслідок онкологічного захворювання, що різко розвинулося.[13] Залишилося троє дітей після трьох шлюбів.[5] Наслідуючи Троцького, вважав СРСР «деформованою робочою державою».[14] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
