В'юник Андрій Олексійович
Андрій Олексійович В'ю́ник (12 грудня 1914, Білка — 10 лютого 2003, Київ) — український мистецтвознавець, художник і колекціонер; член Спілки радянських художників України з 1965 року. БіографіяНародився 29 листопада [12 грудня] 1914 року в селі Білці (нині Охтирський район Сумської області, Україна). Проходив службу в Червоній армії з 3 березня 1936 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І (6 квітня 1985) та ІІ (6 листопада 1945) ступенів[1]. Протягом 1947—1953 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, був учнем Стефанії Ґебус-Баранецької, Семена Лазеби. До 1958 року працював науковим співробітником у Львівському музеї українського мистецтва. Впродовж 1972—1975 років обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Київського державного музею книги та книгодрукування України (один із засновників музею). З 1979 року — художній редактор естампного цеху Київського художнього комбінату Спілки письменників України. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова № 10 а, квартира № 35, та у будинку на вулиці Волгоградській, № 33, квартира № 52[2]. Помер у Києві 10 лютого 2003 року. РоботиАвтор праць:
Брав участь у колективних працях. Автор розділів у книгах:
Першим з 1960-х років почав збирати й друкувати шевченкіану в екслібрисах. Його колекція містила понад 750 книжкових знаків переважно українських майстрів. Автор низки статей про екслібрис, зокрема «Книжкові знаки шевченкіани» // «Шевченківський словник», том 1, 1978. У Києві був організатором низки всеукраїнських виставок екслібриса, до яких випустив каталоги:
Укладач ілюстрацій та автор коментарів до них у виданні «Доля. Книга про Тараса Шевченка в образах і фактах» (Київ, 1993). Також автор рисунків, офортів, літографій, ліногравюр, пейзажів. ПриміткиЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia