В'ялий Володимир Петрович

В'ялий Володимир Петрович
В'ялий Володимир Петрович
Народився	12 червня 1930 ; Гайчур, Новомиколаївський район, Запорізька округа, Українська СРР, СРСР
Помер	4 грудня 2005 (75 років)
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище (1952)
Вчителі	Бєляєва Олена Григорівна, Жирадков Олексій Іванович, Панін Михайло Микитович і Ситник Олександр Васильович
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
	; ; ;

Володимир Петрович В'я́лий (нар. 12 червня 1930, Гайчур — пом. 4 грудня 2005) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року.

Біографія

Народився 12 червня 1930 року в селі Гайчурі (нині селище міського типу Тернувате Запорізького району Запорізької області, Україна). Упродовж 1947—1952 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Олена Бєляєва, Олексій Жирадков, Михайло Панін, Олександр Ситник, Надія Скалецька. Дипломна робота — «Володимир Маяковський» (керівник Олександр Ситник).

Після здобуття фахової освіти працював методистом з образотворчого мистецтва у Дніпропетровському будинку народної творчості; у 1955—1964 роках — скульптором Запорізького товариства художників; з 1965 року очолював художню студію у Запорізькому будинку нарної творчості. Був членом КПРС.

Жив у місті Запоріжжі в будинку на вулиці Нижньодніпровській, № 16, квартира № 5 та в будинку на вулиці 40 років Радянської України, № 88, квартира № 33^[1]. Помер 4 грудня 2005 року^[2].

Творчість

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Створив низку пам'ятників визначначним діячам, письменникам, воїнам-визволителям. Серед робіт:

станкова скульптура

«Іван Франко» (1956);
«Володимир Ленін» (1957, варіант — 1962);
«Юність» (1957);
«Максим Горький» (1958);
«Павло Корчагін» (1959);
«Чабан Коваленко» (1960);
«1919-й» (1960);
«Чабан Коваленко» (1962);
«Тарас Шевченко» (1963);
«Козацька клятва (Гонта)» (1964);
«Прометей» (1965);
«Кохана» (1967);
«Хліб» (1967);
«Юність» (1968);
«Хортиця» (1995).

пам'ятники

першій Ногайській раді у Приморську (1963, штучний камінь; у співавторстві з Андрієм Диким);
Володимиру Леніну в колгоспі «Росія» Кіровоградської області (1964);
«Мати-Батьківщина» у селі Самійлівці Запорізької області (1965, бетон);
героям підпілля у Запоріжжі (1967, у співавторстві);
«Мати» на кладовищі в селі Вербовому Пологівського району Запорізької області (1968);
Тарасу Шевченку (1989);

пам'ятні знаки

на честь розгрому польських гнобителів у січні 1648 року (1996);
Байді Вишневецькому на острові Хортиці (1999);

інше

меморіальна дошка Нестору Махну (1997);
погруддя Ісака Рогачевського (2000).

Брав участь в обласних, республіканських, зарубіжних мистецьких виставках з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Запоріжжі у 1967, 1970, 1982 роках.