Валенюк Олег Васильович

Валенюк Олег Васильович
Народження29 травня 1964(1964-05-29) Редагувати інформацію у Вікіданих
Долина, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть6 серпня 2012(2012-08-06) (48 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Торонто, Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна
 Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняУжгородське училище прикладного мистецтва (1983) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1993) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительПетрецький Василь Васильович, Драган Тарас Миколайович, Левків Тарас Богданович і Дем'янишин Валерій Йосипович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьграфік, педагог, художник-монументаліст Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникЛьвівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка художників України і Українська спілка образотворчих мистців Канади Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Олег Васильович Валеню́к (29 травня 1964, Долина — 6 серпня 2012, Торонто) — український і канадський художник; член Спілки художників України з 1995 року[1] та Української спілки образотворчих мистців Канади з 2006 року[2]. Чоловік художниці Наталії Валенюк[2].

Життєпис

Народився 29 травня 1964 року в місті Долині Івано-Франківської області (нині Україна). Упродовж 1979—1983 років навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, в якому його викладачем малюнку був Василь Петрецький, а художньої обробки металу — Іван Маснюк[3].

Протягом 1983—1985 років проходив строкову службу у лавах Радянської армії. У 1986 році вступив на відділення моделювання та обробки шкіри Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, водночас працював художником-оформлювачем в художній майстерні. У 1987 році перевівся на керамічне відділення[3]. Був учнем Тараса Драгана, Тараса Левківа, Валерія Дем'янишина[4]. 1993 року захистив дипломну роботу: набір жіночих прикрас «Дохристиянські мотиви» (керівник Тарас Янко, оцінка — відмінно)[5].

У 1993—1999 роках викладав у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша[3][2]. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Костюшка, 4[6][4]. У 2000 році емігрував до Канади, оселився у Торонто[1], працював як дизайнер та маляр[7].

Помер у Торонто 6 серпня 2012 року[3].

Творчість

Працював у галузях графіки, станкового та монументального живопису.

  • «Катаклізм» (1993);
  • «Забуті обереги» (1994);
  • «Ідол» (1994);
  • «Час» (1995);
  • «Стан» (1997);
  • «Кам'яні вітрила»;
  • «Гірські вітри»;
  • «Місячне сяйво»;
  • «Малинова гора»;
  • «Жертвоприношення»;
  • «Пташина гора»;
  • «Скіфи».

Живописні полотна

  • «Лабіринт» (2006);
  • «Джерело цивілізації»;
  • «Соняшник І, ІІ і ІІІ»;
  • «Покрова»;
  • «В'їзд в Єрусалим»;
  • «Родина»;
  • «Крила Ангела»;
  • «Калина»;
  • «Яблуневий цвіт»;
  • «Квіти»;
  • «Сад»;
  • «Ангел»;
  • «Філософія життя».

Монументальний живопис

  • розписи у 2003—2004 роках у церкві святої Покрови у Торонто[1];
  • розписи в Українській греко-католицькій церкві святого Михайла[3].

Спільні роботи з Наталею Валенюк

  • іконостас для Української греко-католицької церкви святого Василія в Едмонтоні (позолота дружиною)[3];
  • дизайн приміщень і розпис бенкетного залу «Тризуб» в домівці УНО, її бібліотеки та вестибюлю зі скіфськими мотивами[3];
  • розписи бенкетного залу «Княжий Двір»[3];
  • розписи головного бюро офісу Images 2000[3];
  • розписи мисливської кімнати Smoking Room in Casa Loma[3];
  • розписи у приватних резиденціях[3].

Співпрацював з театром «Заграва», виконавши декорації для вистави «Бояриня»[3].

Брав участь в українських національних та міжнародних художніх виставках в Югославії, Великій Британії, Іспанії, Норвегії, Канаді, Швеції, Японії, Болгарії, Франції, Польщі, Словенії[2][7]. Персональні виставки відбулися у Торонто у 2000 (галерея Канадсько-української мистецької фундації[3]) та 2001 роках[1].

Твори зберігаються в приватних колекціях в Канаді[3].

Відзнаки, нагороди

Примітки

  1. а б в г Н. М. Левицька. Валенюк Олег Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
  2. а б в г Олег Валенюк — живописець, графік, кераміст, іконописець (60 років тому). ukrpohliad.org. Інформаційно-аналітичний інтернет-сайт «Український погляд». 28 травня 2024. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 22 квітня 2025.
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т Павло Лопата (25 серпня 2020). Художники, яким доля судила жити менше 50 років (Частина 4). newpathway.ca. Новий Шлях – Українські Вісті. Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 22 квітня 2025.
  4. а б Довідник НСХУ, 2003, с. 317.
  5. Випускники кафедри художньої кераміки (1991-2000): 1993 р. Валенюк Олег Васильович. lnam.edu.ua. Львівська національна академія мистецтв. Архів оригіналу за 23 березня 2025. Процитовано 22 квітня 2025.
  6. Довідник СХУ, 1998, с. 21.
  7. а б Українські митці у світі, 2013, с. 122.

Література

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya