Волощук Михайло Володимирович

Волощук Михайло Володимирович
Волощук Михайло Володимирович;
Підполковник
Загальна інформація
Народження	19 липня 1980; Верещаки, Лановецький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	12 серпня 2014 (34 роки); Мандрикине
Alma Mater	Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Псевдо	«Циклон»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Формування	ДУК
Війни / битви	Війна на сході України
Командування
???—2011	Начальник Вільнянського СІЗО
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Миха́йло Володи́мирович Волощу́к^[1](нар. 19 липня 1980(19800719) — пом. 12 серпня 2014) — підполковник Міністерства внутрішніх справ, вояк Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник Війни на сході України.

Життєпис

Дані про місце народження різняться. Зазначається місто Вільнянськ і село Верещаки^[2] (Лановецький район, Тернопільська область — батьки переїхали коли Михайлу було 2 роки).^[3] Закінчив Вільнянську ЗОШ №; Мелітопольський педагогічний університет і Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Десять років працював у пенітенціарній системі, проходив службу в підрозділі «Циклон», був начальником Вольнянського СІЗО, з 2011 року — на пенсії за вислугою років.

З перших днів створення Самооборони Запоріжжя, в лютому 2014 року, був її членом. В зону бойових дій пішов служити в складі добровольчого батальйону «Дніпро-1», боєць ДУК.

Обставини загибелі

Вдень 12 серпня автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули Величко Володимир Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.^[4]

Терористами тіло передане не було, у списках полонених прізвище не фігурувало, вважається зниклим безвісти. Вважалося — імовірно, похований на Краснопільському цвинтарі в м. Дніпрі. Станом на січень 2023 року на сайті «Книга пам'яті» місцем тимчасового поховання вказується місто Донецьк.

Без Михайла лишилась дружина.

Нагороди і вшанування

В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[5].
Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 30.
вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.^[6]