У 1943—1945 роках воював підхорунжим у дивізії «Галичина». Після закінчення війни потрапив до табору військовополонених в Ріміні Італія, де до 1 грудня 1946 редагував таборову газету «Батьківщина».[3] Згодом переведений до табору в Англії. У 1951 році виїхав до Канади (Торонто), де шість років чекав на отримання канадського громадянства.
З 1961 року працював професійним бібліотекарем у Торонтському університеті. Був редактором журналу «Вісті комбатанта» (1966—1973), викладав історію України на курсах українознавства імені Григорія Сковороди. Писав українською та англійською мовами. 1976 року став головою Слов'янської секції Асоціації бібліотекарів американських коледжів та університетів. З 1987 року перебував на відпочинку.
Є автором статей і розвідок англійською мовою. Був редактором журналу «Вісті Комбатанта», викладав історію України на курсах українознавства імені Григорія Сковороди. У книзі «Там, де Дністер круто в'ється» описує історію шкільництва на Заліщанщині.
Автор книг:
«Там, де Дністер круто в'ється» (1974);
«Дорогами Другої світової війни» (1980, 1981);
«Під сонцем Італії» (1984);
«Втрати ОУН в Другій світовій війні» (1991);
«Галицька Соціалістична Совєтська Республіка 1920» (1986);
«Визвольні змагання в Україні 1914—1923 рр.» — Львів, 1998. — Т. 1—2;
Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — ISBN 5-7773-0359-5;
«Конфіскація церковних цінностей в Україні 1922 року» (1996);
«Слово і чин. Вибрані статті, доповіді, розвідки» (2002);
«За межами батьківщини. Збірник наукових статей і доповідей» (2002);
«Слідами батьків: нарис історії 30 полку Дивізії “Галичина” — 1-ї дивізії Української національної армії» (2002);
«За Рідний Край, за нарід свій, або Хто такі дивізійники?» (2006);
«На службі народній… Визначні постаті української діяспори» (2007);
«Під крилами визвольних дум: Спомини підхорунжого дивізії “Галичина”» (2007).
Громадська діяльність
Як ветеран, активно співпрацював у «Братстві колишніх вояків 1-ї дивізії УНА», був головою його краєвої Управи у 1976—1980, протягом 1966—1973 редагував журнал «Вісті Комбатанта».
орденом Христа Спасителя Патріарха УПЦ КП Філарета (2000).
Книги про В. Веригу
Ігор Скочиляс у передмові до книги Василя Вериги «Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.)». — Львів : Світ, 1996. — С. 9—11. — ISBN 5-7773-0359-5. Посилання
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Кузьменко С. Публіцистична творчість Василя Вериги // Новий шлях. — 2001. — липень.
Слабошпицький М. Зуміти не марнувати життя // Не загублена українська людина: 55 портретів з української діаспори. — К. : Ярославів Вал, 2004. — С. 43—48.
Слабошпицький М. Пам'яті Василя Вериги // Літературна Україна. — 2009. — 15 січня. — С. 2.
Василь Верига Визвольні змагання в Україні 1914-1923 pp. У двох томах. — Том 1. / Верига Василь; наук. ред.: Ю. Сливка, О. Аркуша; НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича — Жовква: Місіонер, 1998. — 524 с. — ISBN 966-02-490-6.
Василь Верига Визвольні змагання в Україні 1914-1923 pp. У двох томах. — Том 2. / Верига Василь; наук. ред.: Ю. Сливка, О. Аркуша; НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича — Жовква: Місіонер, 1998. — 502 с. — ISBN 966-02-491-4.
Верига Василь Іванович. irp.te.ua. РІП «Тернопільщина». 7 вересня 2018. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 12 листопада 2022.
Душа зосталася вірною Батьківщині [Текст] : [про уродженця с. Колодрібка Заліщ. р-ну В. Веригу] / Л. Руда // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 5 (3 лют.). — С. 7 : фот.
.svg){kind=small}
