Заліщицький повіт (ЗУНР)

Заліщицький повіт
Powiat zaleszczycki
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Заліщики
Населення:	72 000
Площа:	684
Густота:	105 ;
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
місько-сільські
сільські	8
Адміністрація
Мапа
	-

Заліщицький повіт — адміністративна одиниця у складі Західно-Української Народної Республіки, після її окупації та анексії — Польщі та СРСР.

Адміністративний центр це місто Заліщики у якого населення становило близько 5 000 мешканців

Географія

Територія становить 718 км². Населення — 66 762 осіб.

Заліщицький повіт з півдня межував по річці Дністер з Буковиною, на заході з Бучацьким, на півночі з Чортківським, на сході з Борщівським повітами.

У складі ЗУНР

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовии комісаром був адвокат д-р Роман Стефанович (УНДП). Делегатом до УНРади обрали Василя Бараника.^[1]

Під польською окупацією

Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу

1 квітня 1928 р. вилучено гміну (громаду) Берем'яни з Заліщицького повіту та включено до Бучацького повіту^[2].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 28 березня 1934 р. територія міста Заліщики розширена шляхом приєднання села Старі Заліщики^[3].

15 червня 1934 р. передане з Заліщицького повіту до Чортківського село Милівці^[4].

1 серпня 1934 р. здійснено об'єднання сільських гмін у великі сільські гміни — рівнозначні волостям.

Міста (міські ґміни)

м. Заліщики
містечко Тлусте — місто з 1934 р.^[5]

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1928 р. — 55

1928—1934 р. — 54

1934 р. — 52

1934—1939 рр. — 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Дрогічовка	Дрогічовка (Дорогичівка), Латач (Литячі), Хмельова (Хмелева), Сондкі (Садки), Свержковце (Свершківці), Шутромінце (Шутроминці)	6
2	Ґміна Залєщики	Бедриковце (Бедриківці), Добровляни (Добрівляни), Дзвиняч, Жежава, Іванє (Іване-Золоте), Пєчарна (Печорна)	6
3	Ґміна Касперовце	Винятинце (Винятинці), Ґрудек (Городок), Голігради, Касперовце (Касперівці), Лисичники, Новосілка Костюкова, Щитовце (Щитівці)	7
4	Ґміна Кошиловце	Буракувка (Буряківка), Кошиловце (Кошилівці), Ниркув (Нирків) (частина), Поповце (Попівці), Кошиловєцка-Слобудка (Слобідка Кошилівецька), Цаповце (Цапівці)	5
5	Ґміна Синьків	Дунюв (Дунів), Зазулінце (Зозулинці), Колодрубка (Колодрібка), Косьцєльнікі (Костільники), Кулаковце (Кулаківці), Сінькув (Синьків)	6
6	Ґміна Тлусте-Село	Ангелувка (Ангелівка), Головчинці, Каролювка (Королівка), Лісовце (Лисівці), Рожанувка (Рожанівка), Слоне (Солоне), Тлусте-Село, Шиповце (Шипівці)	8
7	Ґміна Угриньківці	Берестек (Бересток), Блищанка, Ворволінце (Ворвулинці), Гиньківці, Дуплиська, Мишкув (Мишків), Теклювка (Теклівка), Угриньковце (Угриньківці), Хартановце (Хартонівці)	9
8	Ґміна Устечко	Нагожани (Нагоряни), Ниркув (Нирків) (частина), Торське, Усьцєчко (Устечко), Червоногрод (Червоноград)	5
отримала статус міської		Тлусте (до 01.08.1934)	1
передано до Бучацького повіту		Берем'яни (до 01.04.1928)	1
передано до Чортківського повіту		Милівці (до 15.06.1934)	1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 74 % населення повіту^[6].

У 1939 році в повіті проживало 76 155 мешканців (55 490 українців-грекокатоликів — 72.86 %, 9 500 українців-римокатоликів — 12.47 %, 2 955 поляків — 3,88 %, 2 295 польських колоністів міжвоєнного періоду — 3.01 %, 5 865 євреїв — 7.7 % і 50 німців та інших національностей — 0.07 %)^[7].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 72 021 населення ніби-то було аж 27 549 (38,25 %) поляків при 41 147 (57,13 %) українців, 3 261 (4,53 %) євреїв і 26 (0,0 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.