Вишеславцев Борис Петрович

Борис Петрович Вишеславцев
Псевдоніми	B. Petrov[1]
Народився	3 жовтня 1877(1877-10-03) Російська імперія Москва
Помер	5 жовтня 1954(1954-10-05) (77 років)  Швейцарія Женева
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	філософ, письменник, адвокат
Alma mater	Московський університет, юридичний факультет
Галузь	філософія
Заклад	Релігійно-філософська академія, Берлін Богословський інститут, Париж
Вчене звання	професор і професор[d]
Науковий керівник	Новгородцев Павло Іванович
Вчителі	Новгородцев Павло Іванович
Відомі учні	Ахманов Олександр Сергійовичd
Вишеславцев Борис Петрович у Вікісховищі

Бори́с Петро́вич Вишесла́вцев (*3 жовтня 1877(18771003), Москва, Росія — †5 жовтня 1954, Женева, Швейцарія) — російський філософ, релігійний мислитель.

Після закінчення в 1899 році юридичного факультету Московського університету вів адвокатську практику. В 1902 році залишив адвокатуру та розпочав підготовку до професорського звання в галузі філософії під керівництвом П. І. Новгородцева. В 1914 році Вишеславцев захистив магістерську дисертацію на тему «Етика Фіхте. Основи права і моральності в системі трансцендентної філософії», яка була видана у вигляді книги. З 1917 року — професор філософії права Московського університету.

В 1922 році Вишеславцев емігрував ^[2] з Росії до Німеччини, в Берлін, де до 1924 року викладав в заснованій М. О. Бердяєвим «Релігійно-філософській академії», потім разом з Академією переїхав до Парижу. Брав участь в організації видавництва YMCA-Press (Париж). З 1925 року — один з редакторів релігійно-філософського часопису «Шлях».

Розробляв проблематику «філософії серця», антропології, теорії культури. Його книга «Серце у християнській та індійській містиці» (1929) — перша систематизуюча робота з православним розуміння проблеми.

Знайомство з Карлом Юнгом підштовхнуло Вишеславцева до захоплення психоаналізом, що відбилось у його головній філософській праці «Етика перетвореного Ероса. Проблема Закону і Благодаті» (1931).

У 1950-і роки співпрацював з Народно-трудовим союзом (рос. Народно-трудовой союз российских солидаристов).

Помер Вишеславцев в Женеві 5 жовтня 1954 року.

• Етика Фіхте. Основи права і моральності в системі трансцендентної філософії (1914)
• Серце в християнській та індійській містиці (1929)
• Етика перетвореного Ероса. Проблеми Закону та Благодаті (1931)
• Філософська неміч марксизму [Архівовано 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (1952)
• Криза індустріальної культури. Марксизм. Неосоціалізм. Неолібералізм (1953)
• Вічне в російській філософії (1955, посмертне видання).

• Вишеславцев, Борис Петрович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.